Пані Лань

Моя писанина, мої фетиші

[priestoholic]

[priestoholic]

[priestoholic]

Перша українська релігійна еротика

[priestoholic]

Львів

[priestoholic]

[priestoholic]

[priestoholic]

[priestoholic]

[priestoholic]

[priestoholic]

[priestoholic]

[priestoholic]

[priestoholic]

[priestoholic]

[priestoholic]

[priestoholic]

Дуже важливо — дозволити собі робити щось погано. Навіть хуйово. Відʼїбатися від себе і працювати у своєму темпі, не вдарятися в перфекціонізм, бо інакше у вас ніхріна не вийде. Або вийде з нераціональною затратою сил і ресурсів, і ви погаснете. В той момент, коли ви усвідомите, «а чому б і ні?», ви розквітнете. «Усі лажають і я маю на це повне право. Он скільки хуйових книжок написано і це навіть хтось читає, чого б не поповнити ряди хуйні? Іншим не соромно писати лайно, а я маю напружуватися? Буде час і настрій — напишу щось краще, а поки їбашу як є, бо, окрім мене, це ніхто не напише. Світ вже такого гівна надивився, що і моє проковтне мовчки.»

[priestoholic]

Нікому, окрім мене самої, моя книга не потрібна. Гостре, ясне усвідомлення осяяло мозок і дало мені можливість закінчити рукопис. Отак просто, хоча перед цим я страждала, мучилася від власної недосконалості, від страху не вгодити, не оправдати, не дотягнутися до звання «справжня письменниця».

Ніхто, окрім мене, настільки не нуждається в тому, аби ця книга побачила світ. Хочу вміти її любити. Не називати «дешевим порно», «банальною єблею», «примітивним чтивом» і «гівном, не достойним високої полиці». Так, я не достойна високої полиці, але я достойна бути почутою, бо з трьох років вмію складати літери у слова і читати. Я заслужила сотворити бодай плохеньку книжечку, бо писати — моє законне право. А ще у мене фетиш на католицьких священників і він сильніший за здоровий глузд. Зорі зійшлися пречудово і тепер я тут, з тобою, читачко.