"чи достатня я, аби мене обирали постійно?"
якось задумалась над цим постом, який я писала ще на початку року. і розумію, наскільки змінилося життя й розуміння речей навіть за такий короткий період.
серце жадає справедливості: "вимагаєш — відповідай критеріям". якщо я сама для себе ставлю планку вірності, то маю її вимагати від іншої людини. тут не може бути й мови про применшення своїх вимог — якщо я можу дати щось, я маю знайти людину, яка правильно вловить мій месідж.
я можу себе скільки завгодно не любити, але все таки від таких речей в перспективі страждатиму більше. все таки мені вже 22, зараз я сили витрачаю на більш серйозні речі.
і людина сама для себе робить вибір — бути вірною чи ні, на то я не повпливаю перевірками телефону чи підписок в інстаграмі. якщо цього не має ні в голові, ні в серці — тут нічого не допоможе.
для мене головна моя совість і мої дії. попри роботу з людьми і колегами я ніколи не дозволяю собі більше аніж робочо-дружні стосунки.