Carpe Jugulum. Хапайте за горло 👺👺👺👺👺👺👺👺 Відьми, вампіри, маленькі сині люди. Здавалося б, клішейне вампірсько-нуарське мило. Але ні. Пратчетт знову доводить нам, що весела книга може розкрити серйозні теми. Інколи краще за "'серйозні""' книги. Але до книги. Тут і далі розвивається тема "триптиха", що була почата у попередній книзі. Бабуся Дощевіск не хоче бути зайвою, коли, здавалось, сама королева Маґрат натякає, що вона зайва, назвавши свою доньку Есме. А ще Террі знову критикує колоніалізм. Родина вампірів Маґпир прибуває до Ланкру з наміром "збити клеймо з вампірів". Та вони хочуть добитись цього не змінивши себе, а змінивши всіх навколо, зробивши громаду такими-собі дійними коровами та рабами. І серед усього цього безладу постає Есмеральда Дощевіск, найсильніша відьма Ланкру, незламна і нескорима. Також постає Агнеса, всередині якої живе абсолютно дві різні особистості. Та саме це дивацтво дає їй змогу протистояти силі навіювання вампірів. А от Гіта Оґґ постає у звичній їй манері - напившись, та пішовши у атаку! О, а ще я забула зазначити про те, як Террі критикує християнство у цій книзі. А я завжди за покритикувати релігію. #дискосвіт #терріпратчетт #букстаграм #букблог #книжковийблог #discworld #carpejugulum #bookblog #bookblogger #bookstagram #12книжковихднів #день10