Zaporizhzhia by Mykhailo Akinshyn, 1977
we're not kids anymore.
DEAR READER

★
Sweet Seals For You, Always

PR's Tumblrdome
art blog(derogatory)

ellievsbear
hello vonnie
todays bird
Three Goblin Art
tumblr dot com

Kiana Khansmith
AnasAbdin

⁂

No title available
Mike Driver

tannertan36

oozey mess
noise dept.

Kaledo Art
seen from United States

seen from Canada

seen from United States
seen from Malaysia
seen from Singapore

seen from Colombia

seen from United States
seen from United States

seen from United States
seen from United States

seen from United States

seen from United States

seen from Türkiye
seen from Malaysia
seen from Germany

seen from Belgium

seen from Japan
seen from United Kingdom
seen from United States

seen from Germany
@hrybochok
Zaporizhzhia by Mykhailo Akinshyn, 1977
я думаю, ми маємо загально прийняти слово "пестик" як ще одну назву клітора
не від роснявого пєстіка, а від слова "пестити"
I have a headcanon about fem harry: she wears heels and runs very well on them, and Kim is constantly worried that she will fall somewhere eventually
не буду брехати, я все ще думаю про них як про жінок дуже часто
literally the plot
якщо ці антидепресанти не почнуть працювати, то я не знаю....
сьогодні такий сон наснився про музикалку знову... тільки тепер уві сні "я не гадала, коли це все закінчиться, я ж вже випустилась", але обстановка та сама, знову в танцкласі заняття, якийсь зверхній препод. але в цьому сні я збираю речі і йду з заняття під улюлюкання класу і коментарі препода
питання, яке я задаю собі постійно, як згадую ці дні: чи була б я такою ж полохливою і незграбною зараз, якби не ходила туди протягом 6 років, відчуваючи себе останні роки як лайно і безталанну невдаху, з якою ніхто не говорив
сьогодні такий сон наснився про музикалку знову... тільки тепер уві сні "я не гадала, коли це все закінчиться, я ж вже випустилась", але обстановка та сама, знову в танцкласі заняття, якийсь зверхній препод. але в цьому сні я збираю речі і йду з заняття під улюлюкання класу і коментарі препода
чотири дні поспіль намагаюся зрозуміти, що не так із сімсами, два рази заново вантажила моди, щоб, воно знову не працювало 🤪🤪🤪
знову повертаємося до традішки, бо невідомо чи буде в мене планшет
щось в твітері так тихо останні дні....
наснилося сьогодні, що в ноунейм містечку, що колись було курортним, люди накривають дзеркала і всі предмети, що здатні до відзеркалення, носять маски/малюють на обличчі, щоб раптово не побачити своє відображення, бо на місті ніби прокляття. кожен, хто бачить своє відображення впускає демона, що живе у дзеркалі і зрештою втрачає розум або помирає. місто частково заброшене, люди забобонні і параноїки.
одного дня фургончик, в якому їде не дуже популярна група на музичний фестиваль, щоб заробити трохи грошей з виграшу і , бо їхня група не має особливої популярності, зупиняється на пів дорозі через поломку. група шукає допомоги у містечку, поступово розуміє, що вони застрягли в тут надовго. вокалістка, тривожна жінка середнього віку з кризою ідентичності, що має комплекси щодо зовнішності і нав'язливе бажання чекати себе постійно, поправляти зовнішністю залишається в місті, де вона не може глянути на себе.
місцеві жителі просять групу розважити їх, бо вони позбавилися усіх телевізорів, і взагалі живуть в ізоляції від навколишнього світу. спочатку вони досить тепло приймають групу до себе, але пізніше їхня поведінка викликатиме все більше питань.
раніше в містечку в добу його розквіту виступала стендап комікеса-сваха, яка проводила знайомства між гостями шоу в легкій ненав'язливій обстановці. одного дня вона несподівано зникла безвісти
the thing about self-diagnosis is that to have an official diagnosis you HAVE to self-diagnose yourself first and write down all your symptoms and then present them to the psychiatrist like you are defending it on trial otherwise if you go to psychiatrist unprepared and just say you feel miserable all the time and don't know why they will say "ummmm uhhhhh you probably have anxiety. probably just stress from your work lol"
жінка з роботи все ще цікавиться моїм самопочуттям, і я потроху їй відкриваюся. вона намагається мене зрозуміти і співчуває мені здається щиро. сказала, що їй шкода, що у мене немає підтримки вдома
вчора я почала дивитися твін пікс, і кейс лори палмер це те, як відмінники і золоті діти вмирають або гинуть непоміченими. ніхто навіть близько їх не знає або думає, що знає. це, на жаль, є найчастішим сценарієм за яким люди, що проходять через травматичні події і насильство, ментальні розлади, уходять з життя. люди, навіть близькі тобі, або применшують твої страждання, або їм ніколи, або вони просто не хочуть і не здатні бути тобі опорою
сюрреалістичні почуття отримувати підтримку і нарешті висказатися комусь, коли ти роками носив цей біль сам. бо рідня тебе в упор не бачила і не бачить
жінка з роботи все ще цікавиться моїм самопочуттям, і я потроху їй відкриваюся. вона намагається мене зрозуміти і співчуває мені здається щиро. сказала, що їй шкода, що у мене немає підтримки вдома
вчора я почала дивитися твін пікс, і кейс лори палмер це те, як відмінники і золоті діти вмирають або гинуть непоміченими. ніхто навіть близько їх не знає або думає, що знає. це, на жаль, є найчастішим сценарієм за яким люди, що проходять через травматичні події і насильство, ментальні розлади, уходять з життя. люди, навіть близькі тобі, або применшують твої страждання, або їм ніколи, або вони просто не хочуть і не здатні бути тобі опорою
на моє місце так нікого не знайшли, вже три тижні 🤭🤭🤭 зловтішаюся
And in case I don't see ya, good afternoon, good evening, and good night
в нашому сасаєті нам не вистачає нормально оплачуваних робіт, які не передбачають якоїсь активної соціалізації. я б тбх пішла працювати покоївкою або двірничкою, якби за цю роботу нормально платили
я б з більшим задоволенням прибирала або стіни фарбувала, ніж обслуговувала людей