Сьогодні почув від Олі, що є дні коли якось особливо напряжно. Під час війни, через орка імперського. Там шось 5й, 9й, 12й, 21й день. Сьогодні 12й війни і мене дуже неочікувано накрило о 20:30. Такою хвилею, що 15 хвилин не міг заспокоїтись. Вже пройшло 4 години від того, але тіпає досі. Сталось внєзапно. за 2хвилини до виходу і після 9 годин за компьютером монтуючи відео про перемогу наших 🇺🇦 Розвертаюсь вставати зі стула і в один момент згадав все, що є і чого немаю, все, що хотів але не можу, всіх кого люблю і не бачу. Все, що можу втратити і не хочу. Всіх кого ще можу втратити і не можу прийняти, не вірю. Поліз в інстаграм подивитися баскетбол чи танці, але ніц не спрацювало. Їбошить. Пішов зариданий по вулиці, подумав «висохне». Але сука ця хвиля жалю до себе не зупинялася, яка повно перетікла в жах і збите дихання. Мені стало страшно йти темною вулицею де ходять інші люди. Ахуєть. Кажуть і я в це вірю і пропоную — Це нормально. Це пройде! Мій емоційний інтелект знайде вихід з цієї ями і я буду в строю asap. #Україна переможе. На 15й, 21й день, чи на який там наступний крок. У нас велике майбутнє міцної держави з хоробрими воїнами, вірним президентом, супер волонтерами і справжніми патріотами України. Ми все відбудуємо. Все буде добре. Просто зараз крива емоцій нижче 0, але вище за будь-якого росіянина, який мовчить. https://www.instagram.com/p/Ca0dEvfNuHx/?utm_medium=tumblr