Arm-Ann

Шкіриться привид невдач і утрат. Сам собі лікар. І сам собі кат. Арм-Анн

[arm-ann]

Пора вішати гірлянди

Кожного року, як тільки закінчується бабине літо і ранкове повітря починає пахнути морозом, я з надією виглядаю у вікно, чекаю снігу. Це дивне відчуття. Кінець жовтня і до зими ще далеко, та й розумію, що зарано ще для снігу, але все одно кожного ранку як мала дитина чекаю, щоб ялинка за вікном була вкрита білим пухом.

Можливо, з зимою в мене дуже багато зв'язано. Але я не чекаю тих всіх свят. Я банально чекаю снігу. Чекаю того морозного чистого повітря. Чекаю, щоб закутати ніс в шарф і ховати в кишені руки.

Завжди я стримувалась до Дня Всіх Святих. Негоже нехтувати Хелловіном, надаючи перевагу Різдву. Хоч, признатись чесно, ніколи в житті не пробувала гарбузового пирога. Але цього року моя тяга до зими б'є в голову ще з початку жовтня. І мені важко чинити опір.

[arm-ann]

я ніколи не

буду твоїм другом

чи чимось більше

сантиметри на два

я ніколи не

притулюсь до тебе щокою

і вдихну запах твого тіла

солодко-липкого

я ніколи не

зізнаюсь тобі щиро

як глибоко болить

твоя самотність

[arm-ann]

Слухаючи музику, яка асоціюється в мене з давно минулими подіями, я поринаю в дивну ностальгію. Мені одній здається, що раніше було краще, чи це просто криза дорослого віку?

[isakeijser]

[arm-ann]

Дивні люди

Є люди, які мають цікаві ідеї. Є люди, які крадуть цікаві ідеї. Є люди, яким вдається втілити цікаві і не дуже ідеї в життя. А є люди, на яких працюю я.

Мало того, що ідея стара і вже втілена купу разів, так ще й їхнє виконання храмає, при чому на обидві ноги. А весь маркетинг заключається в тому, що “ми такі класні, ви заробите багато бабла”. А потім дивуються, як це ніхто з ними не співпрацює.

Дивне поєднання придуркуватості і наївності.

[arm-ann]

Як дивно відчувається

Читати книгу і повільно звикати до імені Вася. Думаю, ігрек в транслітерації додає імені трішки жіночності. Або мені це тільки так здається.

[arm-ann]

Я злодій в своїй власній історії

[arm-ann]

The struggle is real

Я намагаюсь розтягнути кожен підрозділ моєї дипломної роботи до одної сторінки так, як ютубери розтягують відео до 10 хвилин. Комусь вдається, а хтось додає аутро на півхвилини і картинки з інтернету на півсторінки.

Залишається лиш схрестити пальці і сподіватись, що мою роботу ніхто читати не буде.

[arm-ann]

НЕбанальні факти. День 129: зізнання в коханні

Спочатку був поцілунок, а потім зізнання. Ми ходили один навколо одного, натякали, гуляли вдвох, "випадково" завжди опинялись поруч. Все було як в кіно: ми гралися в сніжки, я впала на нього в сніг. В нього темні очі і м'які губи, які так і просили про поцілунок. Він сказав "я тебе люблю" швидше імпульсивно, ще тоді ми не знали силу цих трьох слів. Спочатку я відповідала неохоче, не впевнена, чи між нами було щось більше, ніж поцілунки. Тепер я шепочу "кохаю тебе", притискаючись до нього, так, ніби це мої останні слова.

[arm-ann]

Час самоаналізу

Подивилась відео ютуберші, яка після річної відсутності закінчила магістратуру і розповідала про свої плани на майбутнє. Також вона говорила, як магістратура стримувала її від того, що їй справді хотілось робити. І тільки після того, як я закінчила дивитись це відео, я зрозуміла, що почуваюсь точнісінько так само.

Я не бачу жодної вигоди для себе в закінченні вищої освіти. Мій університет, щиро, не дав мені майже нічого, крім того, що наштовхнув на ідею моєї майбутньої професії. Але через те, що я й досі не захистилась після двох років перенесення диплому (я ідіотка, я знаю), я не досягла нічого з того, що могла б, якби пішла з університету два роки тому. Прив’язаність до одного місця не дозволяла мені шукати роботу, яку мені хотілось, в інших містах. Постійна думка, що мені потрібно писати дипломну роботу, знеохочувала мене робити те, що мені хочеться.

Але влітку мені настільки сильно захотілось почати свій блог, що я сказала собі: “Fuck it!” і всілася писати ту довбану роботу. Не тому, що треба, не тому, що хочу, а тому, що просто прийшов час забрати її зі свого шляху і забути про неї. Але будучи лінивою дупою, я на даний момент написала роботу всього на дві треті. Але я, принаймні, рухаюсь у правильному напрямку. 

[arm-ann]

Ведмідь і соловей

Вася тікає в ліс і губиться. Васю знаходять і змушують пообіцяти, що вона більше не буде бігати в ліс. Вася обіцяє і продовжує бігати в ліс кожного дня. Чого ця мала дупа продовжує шукати на свою голову пригод?

Я почала читати книгу, головну героїню якої звати так, як мене. Мені було цікаво, чи буде вона схожа на мене. І не буду брехати, подібностей є досить багато. Тепер мені ще більше цікаво читати далі.

[arm-ann]

НЕбанальні факти. День 112: друзі

Правда така, що друзів у мене немає. Зараз я відчайдушно хапаюсь за дружбу з найкращим другом коханого, хоча розумію, що, можливо, йому просто легше говорити про справи душевні з дівчиною.

Деколи мені сумно, що мені немає з ким посидіти за чашкою кави і з ким пройтись по магазинам. На даний момент, коханий виконує ще й роль моєї подружки і зазвичай це мене влаштовує. Але не можу я з ним обговорювати його ж. Хоча за роки це навчило мене брутальної відвертості з ним: замість того, щоб бігти з проблемами до когось “ззовні”, я звертають безпосередньо до нього.

Але ніхто ще не вмер від відсутності друзів (я сподіваюсь, принаймні). Хоча я була б не проти мати когось, до кого зможу звертатись, коли коханий втомлюється від мене.

[arm-ann]

НЕбанальні факти. День 93: біль

Я страшно боюсь болю. І в п’ятницю я збираюсь зробити ще два пірсинги у вусі, на додаток до чотирьох дирок і тунелів. І планую ще як мінімум три. Не дуже схоже на людину, яка впадає в паніку, коли потрібно здавати кров з пальця. Щиро кажучи, мене вже кидає в жар від думки, що за п’ять днів мені додадуться дві дирки і ще десь тиждень після того вуха будуть гудіти як навіжені.

Я з тих людей, які трясуться від однієї тільки думки про біль, але хто може витримати досить сильний біль. Саме тому я розтягнула собі вуха і продовжую з пірсингом і планую багато тату. Можливо те, що я знаю, який біль очікувати під час проколу і загоювання, робить процес проколу менш страхітливим. 

[arm-ann]

Як

рухатися вперед, якщо не знаєш куди йти?

[arm-ann]

НЕбанальні факти. День 90: поєднання кольорів

Обожнюю палітру вечірнього неба. Чорне місто, синє небо і рожево-оранжеві відблиски заходу сонця.

[arm-ann]

Кожен

повинен мати список улюблених книжок, фільмів або пісень на випадок втрати пам’яті. Не кожному пощастить, але хто-зна, можливо одного дня мені вдасться прочитати улюблену книгу вдруге ніби вперше.

[arm-ann]

НЕбанальні факти. День 70: зима, сніг, холод

Просто обожнюю зиму. Особливо коли багато снігу, все тоді виглядає казково. Я настільки люблю цю білу пору року, що моє перше тату символізує її (ялинка на зап’ясті). Але парадоксально я дуже важко переношу холод. Мені тоді хочеться закутатись з головою в ковдру або надягнути якнайбільшу кількість речей. І хоча холод мене просто вбиває, я вже в жовтні починаю снити снігом за вікном.