у кого ще психіка тримається на компліменті від чата GPT?

Product Placement
sheepfilms

❣ Chile in a Photography ❣

No title available
Cosimo Galluzzi
No title available

titsay
todays bird

oozey mess
Not today Justin
Keni
Sweet Seals For You, Always
Misplaced Lens Cap
Aqua Utopia|海の底で記憶を紡ぐ

⁂
noise dept.
art blog(derogatory)
TVSTRANGERTHINGS

ellievsbear

blake kathryn
seen from Belgium
seen from United States

seen from Singapore
seen from United States

seen from United States

seen from United States
seen from United States

seen from United States
seen from United States

seen from United Kingdom

seen from Netherlands

seen from United States
seen from United States

seen from United States
seen from India
seen from United States
seen from United States
seen from France
seen from United States

seen from Malaysia
@maleficentaaaa
у кого ще психіка тримається на компліменті від чата GPT?
почула на роботі від одного чоловіка фразу «without any hair on my face I feel like a baby”. отже, чоловіки прямо асоціюють відсутність волосся з дитячим віком. тоді чому жінкам заборонили дорослішати?!
ще в новому сезоні ейфорії був момент, коли вже в літах кавалер Jools (трансгендерна жінка) питає її, коли вона transitioned. Та відповідає, що в 14. І цей чувак проводить рукою по гладкій шкірі її передпліччя та додає «ага, ще до пубертату». Волосся виростає на руках не лише у хлопців під час пубертату. Мені здається, що в мене на руках волосся було задовго до пубертату. Я вперше поголила ноги у 12 років, майже за два роки до того як у мене почалися місячні.
А ця фіксація на маленькому носику в жінках? Так само під час пубертату обличчя набуває дорослих рис. Але суспільству навʼязали бачення жінки як дівчинки, але яка при цьому працює, піклується про родину, тримає дім в чистоті. І от коли ти перетворюєшся на дорослу людину, тебе ніби хочуть затиснути назад у туфлі 32-го розміру. Я хочу сприймати себе та інших жінок у першу чергу як людей, як особистостей, аби підсвідоме оцінювання зовнішності перестало бути дефолтною опцією.
14.03.2026
Rose Ausländer
Almosen
Ich gehe von Haus zu Haus
Bettelmönch
Brotworte* sammeln
Goldmünzen
mit stolzen Köpfen
ich grüße sie
bitte um Spende
Sie sehen an mir vorbei und
lächeln
In meine Almosenschale
fällt Schnee
Милостиня
Я йду від будинку до будинку
Монах-прохач
Живильні слова збирати
Золоті монети
із (викарбованими на них) гордими головами
я вітаюся з ними
прошу подаяння
Вони дивляться повз мене та
сміються
У мою чашу для милостині
падає сніг
*Brotworte - вірші з Біблії, у яких (часто) в переносному значенні згадується хліб.
1993 World Champion and 1994 Olympic Champion, Ukrainian figure skater Oksana Baiul on a 1995 stamp. X
hate speech warning
ви не уявляєте, яке це пекло дружити з людьми, які закінчили художку. з тим, кого переконали, що людське обличчя має(!) відповідати вітрувіанським (західноєвропейським) пропорціям. поряд з ними іноді почуваєшся, наче під лупою. і вони ж самі від того не менш страждають.
body positivity has largely failed because people started arguing for attractiveness and romantic prospects instead of respect and dignity
this is truly the best summary of what all of this SHOULD be about
"Агатангел Кримський довів просту істину: українці можуть бути не учнями, а творцями світової науки. Імперіям такі люди не потрібні."
з інтернету
я нічого не хочу чути про стандарти краси, які кладуть в основу західноєвропейську зовнішність. нас всіх наїбали. і я вповні усвідомила це лише у 27.5 років.
зустрілася з однокласницею, говорили про залежності або як кожна обрала her poison - деструктивну поведінку у відповідь на стрес. так от, одна однокласниця палить айкоси, іншій потрібно у стресовій ситуації зʼїсти щось солодке, третя замовляє сукенки в онлайн-магазинах, а я гортаю пінтерест годинами.
The last Jews of Zakarpattia (Transcarpathia) in southwestern Ukraine, by János Chialá and Tali Mayer.
In the last century alone, Zakarpattia was part of the Austro-Hungarian empire, Czechoslovakia, Hungary, the Soviet Union and independent Ukraine. Jewish life thrived here since the 15th century, as the local rulers allowed the Jews to own land and practice many trades that were precluded to them in the rest of Europe. Establishing synagogues, cemeteries, farms, shops, bathhouses, taverns and vineyards they were an integral part Zakarpattia’s economic and cultural life: by the end of the 19th century there were as many as 150,000 Jews living in the region. In 1944 German troops occupied Hungary; almost all Zakarpattian Jews were loaded on freight trains and deported to the Auschwitz extermination camp. Some of the survivors who decided to return to their villages after their war, found themselves trapped behind the Iron Curtain of the Communist regime, which banned all Jewish religious and cultural expression. Today, just a few hundred Jews remain in what used to be huge communities. Grand synagogues still stand empty and in need of repair, and cemeteries are overgrown with weeds. Yet Jewish life carries on. Some Jews still gather on shabbat and the high holidays, keeping the traditions alive and with them the story of the Jews of Zakarpattia.
я привчаю себе відокремлювати слова людини від неї самої. тим більш, якщо щось образливе було сказано багато років тому. ця ментальна вправа допомагає пробачити образу, і мені стає легше. я обираю бачити особистість - цікаву, складну.
Восени 2023-го подруга заінфлюенсила мене розшукати вдома плівкову камеру з нульових. Мене приваблювала ідея мати гарний інстаграм-аккаунт із вайбовими фото. Наразі у мене дві папки зі свіжими сканами. Друкувати фото дорого, та й і я не хочу накопичувати фізичні копії. Зазвичай я публікую деякі скани в інстаграм. Але зараз попри наявність вільного часу мені абсолютно не хочеться заходити в інстаграм. Навіть немає бажання обирати фото для тамблеру. І тоді виникає питання: для чого я взагалі знімаю [якщо потім ці фото нікуди не йдуть]? А потім приходить відповідь, що можна просто зберігати фото на компʼютері для себе в папці на кшталт «Зальцбург 2026». Насправді це однаково приємно натрапити на фото восьмирічної давнини, незалежно від того у паперовому чи електронному форматі вони збережені.
Ніч кольору чорного чаю, який розливають у поїзді. Здається, подібний вагон возив мене ще в минулому житті. Так і сьогодні він везе мене через засніжену країну від кордону до столиці. Двічі з вікна купе падає фіранка, і двічі її повертають на місце. Прокрадається під ковдру ранок, і холодною рукою торкається спини. Втомлений провідник збирає постіль, ще теплу від снів, які побачать наступні подорожні. Час існує доти, доки триває процес. Коли поїзд прибуває до місця призначення - час зупиняється теж?
і кожен рік in a hussle перед Новим роком, що зовсім немає часу на підбиття підсумків, рефлексію, плани. ті самі погані звички, втома, не усвідомленість тягнуться у новий рік.
дротові навушники віднедавна стали new hot thing. я, яка завжди носила дротові навушники через зручність та не витрачала 200+ доларів на air pods: my culture is not your costume, bitch