щоденник тривожника

Привіт, моє імʼя Марина, мені 28. Пишу все, що в голову збреде))

[marena-the-goddess]

О, на годиннику 0:00 13 серпня, з днем народження мене, мені сьогодні виповнилося 29 років))

[marena-the-goddess]

Капець, я така засмучена.

Іспит з теорії, за який я так хвилювалася, склала 59/60, а практичний іспит завалила. 2 помилки на рівному місці на майданчику ще, бо не додумалася, що оті полоски при виїзді то вже смуги і іх теж треба дотримуватися. І потім ще помилка з пізно вимкненим поворотніком, ну пізно це на думку інспектора, яку я намагалася спростувати, але він наполягав що я не права, і на фіналочку, я забула вулючити поворотнік, коли вернулась до сц і зупинилася. Розчарована в собі. Я вірила, що практику здам з першого разу і сама, а не вийшло. Хоча їхала я прекрасно. Ну таке. На другий раз здам.

А ще мене вже переманюють в іншу автошколу)) це приємно, та і умови у низ класні, але я поки в цій буду, бо треба ще брата навчити, а потім вже побачимо.

[marena-the-goddess]

Я так люблю, коли мене хвалять, це мене мотивує робити ще краще. І зараз я чую і від керівництва, що я молодчинка, і від учнів, що їм подобається зі мною вчитися, і коли я кажу, що у мене деяких учнів позабирали, заради інших, яких треба терміново відкатати, кажуть, що хочуть залишитися зі мною, щоб я їх не віддавала 😅 це так приємно 🥹. Особливо зараз, коли я сумніваюся в собі і своїй компетентності, почути такий цінний і позитивний фідбек, дуже класно.

Я собою пишаюся, і вірю, що складу іспит, але в той же час дуже стресую 😥

[marena-the-goddess]

У мене завтра іспит на інструктора на 9:00

Я о першій ночі: пʼю пиво, щоб не тривожитися і нормально заснути.

Л - логіка.

[marena-the-goddess]

сьогодні була моя остання зміна в контакт-центрі, я чекала її з великим нетерпінням, і думала, що сьогодні може когось і пошлю, але мої колеги написали мені стільки теплих і добрих слів, що я відпрацювала свою останню зміну ідеально, і залишилася з хорошим настроєм. все ж так приємно розсходитися на приємній ноті. залишаю тут собі скріни повідомлень, щоб потішити себе в майбутньому.

і наостанок, моє повідомлення для колег

[marena-the-goddess]

От є такий вислів «жорсткий ззовні, але мʼякий всередині». Так часто описують характер людини.

Але мені здається, про мене було б влучніше сказати «мʼяка ззовні - жорстка всередині». Я завжди стараюся бути толерантною, ввічливою, спокійною, але в глибині душі таїться злоба і щире нерозуміння цього світу і людей. Всі мені не такі, у кожному я знайду бодай щось, що мені не подобається. Чи це норма? Можливо. Чи мене це непокоїть? Та не зовсім, просто я люблю покопатися в своїх думках та емоціях.

[marena-the-goddess]

Подивилася зранку якусь китайську дораму, там на початку щось якось дуже напружені відносини між головною парою. І потім я знову задрімала. І мені наснилося , що я шось була замучена, і потім якимось дивним чином я зустрілася з Чонгуком, ми провели разом цілий день в квартирі, щось там говорили, він мене втішав, а потім ми ще говорили як дорого потрапити на концерт БТС і чого в Україні не літають літаки. Я засмутилася ще більше і він зіграв мені на гітарі якусь пісню ніби як це була пісня ТІК, але вона була сумна, і мабуть в реальному житті вона не існує. А потім, я слухала пісню плакала, закрила очі, а коли відкрила все було так ніби ми з Чонгуком просто спілкувалися по відеозвʼязку, і після завершення пісні він просто відключився.

Давно мені не снилося щось настільки вражаюче, хоч у мене вже давно пройшла обсесія на Чонгука, та все ж було приємно побачити такий сон, ніби він був реальним))

[marena-the-goddess]

Моя навчальна машина зламалася, на ремонті на невизначений термін. Іншу дати не можуть, теж на ремонті. Три дні я відміняла заняття, а сьогодні у мене забрали всіх учнів і розкидали до інших інструкторів. Так обідно. Капець. У мене вже два тижні було розписано повністю. Якесь таке відчуття наче мене кинули. Ну нічо, складу іспит і якщо і далі буде така фігня, піду в іншу автошколу.

Зараз гуляю, але ж грошей не зароблю.

Стараюся підтримувати себе думкою, може так треба, щоб я зараз не їздила. Що все налагодиться. Головне, що я стала на цей шлях. Почала, переборола страх і невпевненість.

До речі, ті учні з якими я встигла поїздити, засмутилися, що мене у них забрали, чи їх у мене. Один хлопчик навіть сьогодні мені писав, після того як відкатав з іншим інструктором, чи не з ремонтували мені машину, хотів знову зі мною поїздити 🥹

А одна пані була готова почекати мене, поки я знову буду з колесами, але і її забрали 😭

Мені так сподобалося, але що поробиш…

[marena-the-goddess]

Цікавий парадокс, я думаю, що я вже підстаркувата за станом здоровʼя і порівняно з молодими. Особливо коли згадую старі добрі часи і розумію як давно то було. Але в той же час я думаю, що я занадто молода наприклад для роботи інструктором. Хоча стаж водіння у мене вже 11 років, при тому що мені зараз майже 29. Ой, щось глянула на цю цифру, і знову думаю, що ого, так я вже і не молода, через рік вже 30 буде. Але в душі я відчуваю себе іноді на 18. Хоча 18 це так мало… капець, сама собі щось мудрую якісь дурниці, краще б тести з пдр проходила. Але то вже завтра, зараз гляну дораму і спати 😴

[marena-the-goddess]

Я оце так згадала свій карʼєрний шлях, і аж самій цікаво стало, що я багато різного пробувала)

Бариста ➡️ касир на заправці ➡️ *декретна відпустка* ➡️ фотограф ➡️ реєстратор медичний ➡️ авто інструктор з водіння

Мені загалом подобається цей шлях))

Я пишаюся собою, що дозволила собі бути сміливою і піти туди, куди мені хотілося ⭐️

[marena-the-goddess]

В автошколі мотаюся по справах автошколи, то до електрика машину загнати, то до газовщиків, тепер ось ще тех.огляд пройшла. І зрозуміла, що я витратила дохуя часу, а мені його і не оплатять. Думаю, що я лох. Але сподіваюся, що хоча б буде плюсик в карму, в плані керівництва. Що мою допомогу оцінять і будуть йти на зустріч в разі непередбачуваних обставин.

Трохи втомилася.

Ще й вдома світла не було 2,5 доби черкз різні поломки.

Якось воно було тяжко морально крайні дні. Постійно в якійсь тривозі і хвилюваннях. І дивне передчуття катастрофи накриває часами. Може це вже повʼязано з масованими обстрілами Києва… наганяє страх, хоч я і не в Києві проживаю.

[marena-the-goddess]

Як так вийшло, що я людина, яка мало з ким спілкується, за своє життя була вже на 9 похоронах?

Із родичів то була тільки половина. Чого воно так часто в моєму житті зустрічається? І зрозуміло, що це не кінець.

Сьогодні була на похороні чоловіка моєї знайомої. Він загинув на війні, під час першого бойового завдання, це сталося трохи більше року тому, і до цього час офіційно він вважався зниклим безвісті. Нещодавно його рештки опізнали по днк, і віддали родині на поховання. Я була тільки в церкві під час молитви. Далі я відмазалася роботою, що не можу поїхати на кладовище і поминальний обід, але насправді я могла, просто не хотіла через це проходити. Померлий був не настільки мені близький, щоб пропускати через себе скільки болю і горя його рідних. Може це й негарно з мого боку, але я маю турбуватися в першу чергу про себе.

Отаке…

[marena-the-goddess]

Всьо, на поточній роботі в контакт-центрі мені лишилося відпрацювати ще два тижні і всьо, тютю.

Але вже з понеділка я починаю працювати на новій роботі, в автошколі - автоінструктором з водіння 😳 я й досі не можу в це повірити. Наче це відбувається не зі мною.

Але ось я тут, йду до своєї мрії))

Хоча моя мрія - мати гроші і не працювати взагалі, але обʼєктивно розумію, що це неможливо, тож треба хоча б постаратися знайти роботу до душі

[marena-the-goddess]

Режим сну пішов в одне далеке місце. Через роботу, а саме вечірні зміни (19-23) я не можу заснути раніше півночі, а частіше так взагалі можу ще пів ночі клацати в телефоні, або щось дивитися, як от зараз (01:52 на годиннику). Я то зранку потім відісплюся, але все рівно це відчувається якось неправильно і тяжко для організму((

[marena-the-goddess]

О, а ще сьогодні ледь мотик в бочину не заїхав 🤦🏼‍♀️

Я їхала по головній, він виїздив з провулка, і в одну сторону подивився, а в мою ні, і я тільки бачу боковим зором, як він починає рух ще в тому моменті, коли я його тільки почала минати. Ледь не врізався в мене. Жесть просто. Що за вечір такий…

[marena-the-goddess]

Сьогодні весь день був норм, ми провели декілька годин на пляжі, покаталися на атракціонах, поїли морозива)

Але на шляху додому, трапився пиздець. Не з нами, але ми з малим стали свідками, як якийсь чоловік їхав на велосипеді, потім щось пішло не так, і він впав з того велосипеда «щучкою» в асфальт на проїжджу частину, під колеса машині. Добре, що в нашому напрямку тільки загорівся зелений, і авто яке було прямо перед тим чоловіком, ще не розігналося і хоча б не додавило його. Весь жах був в тому, що ось я бачу як він летить головою в асфальт, навіть не намагаючись якось згрупуватися, виставити руки, чи ще щось. Я в той час якраз починала рух, але відразу ж зупинилася, почекати поки він встане, і піде. А він блять лежить і не рухається. Я вибігаю з машини, разом зі мною водій і того авто, перед яким впав той велосипедист. Ми до нього, а у нього вже кров тече не пойми звідки. Я побачила швидку допомогу десь в 100 метрах від події, побігла до них, пояснюю ситуацію, а вони кажуть - дзвоніть на 103 😳 у мене немає часу сперечатися, я розвертаюся і йду назад, паралельно телефоную на 103, і коли я вже дійшла до місця пригоди, побачила як та щвидка вже підїзжала до нас. Фельдшер тільки глянув на того чоловіка і відразу ж сказав діставати каталку і грузити постраждалого в карету швидкої. Я на тому моменті видихнула і поспішила поїхати звідти, бо від адреналіну вже почало трясти. Я не знаю чи вижив той чоловік чи що з ним, але переляк я отримала, і не можу перестати прокручувати ці події в голові 😥

А я ще й під час тієї поїздки не забула увімкнути відеореєстратор, і це все попало мені на камеру. Вдома сіла передивлятися, і дивлюся, що всі ці події які я описала тривали близько 3 хвилин, але в той момент здавалися вічністю. Мені здавалася, що я капець як довго сиділа в авто і чекала, поки той чоловік сам підніметься, а насправді це очікування тривало всього 2-3 секунди. Здавалося, що я бігла до швидкої десь 5 хвилин, а насправді секунд 30-40. Крч, я пишаюся собою, що не розгубилася, не проїхала мимо, а постаралася зробити все що було в моїх силах. Бо дуже багато машин просто проїхали повз.

[marena-the-goddess]

Настала моя довгоочікувана відпустка, нарешті. Спочатку засмутилася, що я не маю змоги поїхати кудись далеко відпочивати з комфортом. А потім згадала , що живу у майже курортному місті, де поздовж всього міста пляжі . І трохи відлягло. Зате хоч насолоджуся вільними від роботи вечорами, коли нарешті спадає денна спека, і можна дихати. Вчора ми з малим поїхали в лунапарк, взяли квитки на атракціон, і як тільки сіли, почався дощ, тож ми забрали квитки назад, щоб приїхати покататися в інший день. До речі, малий злякався, не любитель він екстриму))