щоденник тривожника @marena-the-goddess - Tumblr Blog

Posts

Режим сну пішов в одне далеке місце. Через роботу, а саме вечірні зміни (19-23) я не можу заснути раніше півночі, а частіше так взагалі можу ще пів ночі клацати в телефоні, або щось дивитися, як от зараз (01:52 на годиннику). Я то зранку потім відісплюся, але все рівно це відчувається якось неправильно і тяжко для організму((

О, а ще сьогодні ледь мотик в бочину не заїхав 🤦🏼‍♀️

Я їхала по головній, він виїздив з провулка, і в одну сторону подивився, а в мою ні, і я тільки бачу боковим зором, як він починає рух ще в тому моменті, коли я його тільки почала минати. Ледь не врізався в мене. Жесть просто. Що за вечір такий…

Сьогодні весь день був норм, ми провели декілька годин на пляжі, покаталися на атракціонах, поїли морозива)

Але на шляху додому, трапився пиздець. Не з нами, але ми з малим стали свідками, як якийсь чоловік їхав на велосипеді, потім щось пішло не так, і він впав з того велосипеда «щучкою» в асфальт на проїжджу частину, під колеса машині. Добре, що в нашому напрямку тільки загорівся зелений, і авто яке було прямо перед тим чоловіком, ще не розігналося і хоча б не додавило його. Весь жах був в тому, що ось я бачу як він летить головою в асфальт, навіть не намагаючись якось згрупуватися, виставити руки, чи ще щось. Я в той час якраз починала рух, але відразу ж зупинилася, почекати поки він встане, і піде. А він блять лежить і не рухається. Я вибігаю з машини, разом зі мною водій і того авто, перед яким впав той велосипедист. Ми до нього, а у нього вже кров тече не пойми звідки. Я побачила швидку допомогу десь в 100 метрах від події, побігла до них, пояснюю ситуацію, а вони кажуть - дзвоніть на 103 😳 у мене немає часу сперечатися, я розвертаюся і йду назад, паралельно телефоную на 103, і коли я вже дійшла до місця пригоди, побачила як та щвидка вже підїзжала до нас. Фельдшер тільки глянув на того чоловіка і відразу ж сказав діставати каталку і грузити постраждалого в карету швидкої. Я на тому моменті видихнула і поспішила поїхати звідти, бо від адреналіну вже почало трясти. Я не знаю чи вижив той чоловік чи що з ним, але переляк я отримала, і не можу перестати прокручувати ці події в голові 😥

А я ще й під час тієї поїздки не забула увімкнути відеореєстратор, і це все попало мені на камеру. Вдома сіла передивлятися, і дивлюся, що всі ці події які я описала тривали близько 3 хвилин, але в той момент здавалися вічністю. Мені здавалася, що я капець як довго сиділа в авто і чекала, поки той чоловік сам підніметься, а насправді це очікування тривало всього 2-3 секунди. Здавалося, що я бігла до швидкої десь 5 хвилин, а насправді секунд 30-40. Крч, я пишаюся собою, що не розгубилася, не проїхала мимо, а постаралася зробити все що було в моїх силах. Бо дуже багато машин просто проїхали повз.

Настала моя довгоочікувана відпустка, нарешті. Спочатку засмутилася, що я не маю змоги поїхати кудись далеко відпочивати з комфортом. А потім згадала , що живу у майже курортному місті, де поздовж всього міста пляжі . І трохи відлягло. Зате хоч насолоджуся вільними від роботи вечорами, коли нарешті спадає денна спека, і можна дихати. Вчора ми з малим поїхали в лунапарк, взяли квитки на атракціон, і як тільки сіли, почався дощ, тож ми забрали квитки назад, щоб приїхати покататися в інший день. До речі, малий злякався, не любитель він екстриму))

Господи прости, я знову бухаю(((

От наче й можна було відмовитися, але блять не можна виходить.

Алкоголік, виходить…

Господи ці тести з пдр це жесть, і як я сама і з першого разу здала екзамен 11 років тому? Як мені знову це пережити і зробити? 😅

Але заспокоює те, що якщо я завалю іспит на авто інструктора, у мене не заберуть водійське посвідчення 😅🥲😶‍🌫️

Ну шо , час братися за прибирання, ще після дн малого, яке було 4 дні. Не дуже хочеться, особливо, коли обʼєм роботи великий. Але я ж вчора, коли валялася весь день в ліжку домовилася з собою, що один день відпочиваю, на наступний прибираю. І потім у мене ще буде 3 дні життя в чистій хаті, поки малого додому не заберу 😁

Врубила музику на всю хату, сусідів немає вдома, тож я не буду хвилюватися, що комусь заважаю своїми співами)) ну всьо, я пішла. Як то кажуть, очі бояться, а руки роблять 💪

задумалася над тим, що я заздрю жінці, яка влаштовується одночасно зі мною на автоінструктора. ми були разом на "співбесіді" з директоркою автошколи, і від цієї жінки кандитатки прозвучала фраза, що вона хвилюється, що їй доведеться вчити учнів їздити на механіці, бо вона вже багато років їздить на автоматі. і ще я дізналася, що права у неї типу як куплені були ще багато років тому.

і от до чого я це все, чого я їй заздрю?

тому що вона захотіла спробувати цю професію і пробує, і не париться, так як я, типу я ж жінка, а як люди будуть на мене дивитися, а раптом не впораюся, бо я не чоловік, і т.д.

я заздрю впевненості тієї жінки. я наважувалася на цей крок років зо два, і це мене зараз більше сестра підштовхнула до цього рішення, їй здається, що я зможу гарно навчати, і насправді я це теж давно відчуваю, що маю отой внутрішній ресурс для навчання інших. але так важко повірити в себе, і це мене дуже засмучує. хоча, мабуть, не так все і погано, якщо я це усвідомлюю і стараюся працювати зі своїми страхами і невпевністю.

а ще сестра каже, що я класна мама, хоча іноді мені здається, що жахлива. ну тут звісно ще грає роль порівняння зі своїм досвідом. та все ж, я до речі, не перший раз чую, як мене хвалять, що я хороша, спокійна і терпляча мама...

Мені не хочеться нічого робити, я дивлюся на безлад в хаті, він мене бісить, але я все рівно нічого не хочу робити. Знову ця клята апатія. Думаю, може знову почати пити АД? Треба мабуть на конс записатися. Ну ще дуже бісить, що немає достатньо грошей для певних цілей. ЗП маленька. Я втомилася від життя. Знову.

Але що я точно знаю, то треба знову перестати пити алкоголь. Він дуже впливає на емоційний стан. Так, в моменті весело і кайфово, але на ранок стан розбитий і депресивний. Як от сьогодні. І цілий день коту під хвіст.

А ще я наважилася змінити професію. Я подалася в автошколу для навчання на авто інструктора з водіння. Зараз проходжу навчання, після цього має бути екзамен в сервісному центрі в мрео, ще й доведеться їхати у Вінницю, бо в моєму місті він буває раз на 3-4 місяці. Та й таке. Мені, звісно, страшно починати щось нове, я боюся, що не впораюся, але стараюся не думати про невдачі, а про те, що я можу зробити для успіху. Нехай у мене все вийде.

Мені здається, що я буду кайфувати від цієї професії. Бо на поточній роботі я вже вигоріла, мені не цікаво, мене вона бісить.

Є у мене одне улюблене заняття на пʼяну голову- записувати рілси під улюблену музику і зберігати в архів. Хотілось би мати сміливість поділитися цим з світом, щоб знайти «своїх», але я таке сцикло в плані «що подумають знайомі», що воно так і лишається в архівах.

На пʼяну голову в мені прокидається екстраверт, який залишає всім мімімі коменти під рілсами))

І хочеться себе показати світу, але страшно. Страшно, що не приймуть. І от я не скільки боюся хейту, як просто НЕ сподобатися іншим, тобто ігнору. Боже, блять.

От знаєте, я часами не люблю людей, але коли згадати, шо всю мою музику, яку люблю - створили люди, і всі ті історії, які я люблю, теж вигадали/описали люди… я люблю творчість. Я люблю це все. Отже мені подобаються деякі люди, але не всі. І сумно від того, що ж такі кончені, які перекреслюють все хороше.

Але, певно, висновок такий - не всі люди хороші. Чи не всі люди - кончені.

Організували з сестрою сабантуй на неділю, спонтанно вирішили пожерти суші і напитися вина, кішка теж приєдналася 😍

Зробила манік в колір до мого чохла для айкоса 😁

А, і на ногах теж цей колір)) він ще й світловідбивний, якщо під прямим кутом дивитися, прикольно так))

Крч шо… відвезла сьогодні малого до бабусі на дачу на декілька днів. Сиджу зараз сама вдома, працюю, і починається тривожність, як мені якісно відпочити за ці дні? Завтра взагалі сама залишаюся на всю добу, бо чоловік піде на добове чергування. Ну мабуть, найперше, варто відключити всі будильники. А і в мене завтра ще й вихідний. Я щось забула як це проводити час на самоті. Ну треба буде мабуть поїхати вдень вибрати подарунок малому на др, якщо не буде дощу, поїду на вело. Може ще по набережній прокатнусь. А у мене ще ж сестра зараз поряд, може її кудись витягну.

Але складно кудись витягнутися, коли залишилося 24 грн на карті…

І от як тут не тривожитися? 😅

Сьогодні останній дзвоник у мого малого. Фінал першого класу. Певно ніхто так не відривався на лінійці, як мій малий. Він не стримував танців і емоцій. Звісно, це ж останній навчальний день, а далі канікули.

Потім ми посиділи родиною у нас вдома, випили вина, поїли мʼяса, пограли в УНО, нареготалися до колік)) і єдине сумне в цьому дні, що мені ввечері працювати((

Але я грію надію, що не буде великого навантаження і я не буду напрягатися.

Після конс з психологом була якась ніби легкість, всьо було норм.

А сьогодні знову засмучена якась, і апатична. Попросили перенести відпустку на тиждень, і не дозволили обрати комфортні дати, бо їх зайняли раніше(( таке щось . А мені взагалі працювати не хочеться. Хочу у відпустку на пів року, чисто почілить…

Ще тисне факт того, що насуваються значні витрати, ДР малого, і табір. Хочеться дати дитині найкраще, але не дуже виходить по фінансах, і від цього сумно

Trending Blogs

Recently Viewed Blogs

щоденник тривожника