Сьогодні весь день був норм, ми провели декілька годин на пляжі, покаталися на атракціонах, поїли морозива)
Але на шляху додому, трапився пиздець. Не з нами, але ми з малим стали свідками, як якийсь чоловік їхав на велосипеді, потім щось пішло не так, і він впав з того велосипеда «щучкою» в асфальт на проїжджу частину, під колеса машині. Добре, що в нашому напрямку тільки загорівся зелений, і авто яке було прямо перед тим чоловіком, ще не розігналося і хоча б не додавило його. Весь жах був в тому, що ось я бачу як він летить головою в асфальт, навіть не намагаючись якось згрупуватися, виставити руки, чи ще щось. Я в той час якраз починала рух, але відразу ж зупинилася, почекати поки він встане, і піде. А він блять лежить і не рухається. Я вибігаю з машини, разом зі мною водій і того авто, перед яким впав той велосипедист. Ми до нього, а у нього вже кров тече не пойми звідки. Я побачила швидку допомогу десь в 100 метрах від події, побігла до них, пояснюю ситуацію, а вони кажуть - дзвоніть на 103 😳 у мене немає часу сперечатися, я розвертаюся і йду назад, паралельно телефоную на 103, і коли я вже дійшла до місця пригоди, побачила як та щвидка вже підїзжала до нас. Фельдшер тільки глянув на того чоловіка і відразу ж сказав діставати каталку і грузити постраждалого в карету швидкої. Я на тому моменті видихнула і поспішила поїхати звідти, бо від адреналіну вже почало трясти. Я не знаю чи вижив той чоловік чи що з ним, але переляк я отримала, і не можу перестати прокручувати ці події в голові 😥
А я ще й під час тієї поїздки не забула увімкнути відеореєстратор, і це все попало мені на камеру. Вдома сіла передивлятися, і дивлюся, що всі ці події які я описала тривали близько 3 хвилин, але в той момент здавалися вічністю. Мені здавалася, що я капець як довго сиділа в авто і чекала, поки той чоловік сам підніметься, а насправді це очікування тривало всього 2-3 секунди. Здавалося, що я бігла до швидкої десь 5 хвилин, а насправді секунд 30-40. Крч, я пишаюся собою, що не розгубилася, не проїхала мимо, а постаралася зробити все що було в моїх силах. Бо дуже багато машин просто проїхали повз.