Пенсі дивиться майже зачаровано, і від чогось гадає, що якби відьми існували, то Герміона обовʼязково була б однією з.
Навколо Грейнджер яскраво ллється сонце, створює ореол, майже як на іконах. І в центрі композиції богиня годує маленьких кошенят, лагідно проводячи палчиками по шерсті.
У Пенсі зіниці розміром з всесвіт. І беззаперечна впевненість в тому, що Герміона таки відьма, і вона таки Пенсі приворожила.
Адже не може серце відбивати сто двадцять в хвилину, коли незворушно споглядаєш за людиною.
Хоча яка вона людина.
Таки богиня.
Чи відьма.
Добра відьмочка, шо сміється, коли кошеня тулиться носиком в руку і мурчить-мурчить-мурчить.
І відьми з кішками на «ти», тому Пенсі ше раз впевнюється в своїй правоті. І все не може поворухнутись. Ну точно приворожила.
//люблю своїх дівчаток, колись я почну записувати все, що з ними живе в моїй голові.
колись.