Зоряні уламки

емоційний хаос і маленькі радості життя.

[starlitfragments]

Бісить, прям бісить. Ця жінка думає що може керувати моїм життям. Хочеться зірватись бо не хочеться хоча б на пару годин відчувати ці почуття

[starlitfragments]

Моя «норма» — це крайність і руйнація як спосіб пізнавати себе.

[starlitfragments]

[starlitfragments]

I wanted to capture Adam in the darker side of Henrietta, within the shadow of Greywaren — cinematic, heavy, a little too dark maybe. But it’s still the way I see him

[starlitfragments]

[starlitfragments]

ADAM PARRISH

He’s not perfect, not simple, not convenient. But he’s so painfully alive it leaves a mark.

[starlitfragments]

Родину засмучує все що мене рятує. Кожна моя маленька радість. Все що змушує мене почуватися живою. У цьому домі "бути собою" це форма неповаги. Виходить, бути собою вже помилка?

[starlitfragments]

Тіло здається важким, ніби я хворію, але я міряла і температури немає. Просто болить, фізично і морально. Хочеться або спати, або плакати. Часто одночасно.

В голові з'являються думки, які я не хочу мати, я не знаю як ще це заглушити.

Останнім часом справ стільки що я просто не встигаю за ними. А щойно з’являється пауза я провалююсь.

Справи, сон, біль, тривога. Їсти важко. Дихати важко. Нічого не сталося, але мені пиздець.

[starlitfragments]

Моє життя — це коли в голові постійний хаос і нема кнопки «пауза»

[starlitfragments]

Давно я нічого не писала, минула, як мені здається, вічність. Гіпотоманія минула, і мене навіть не дуже сильно занесло в неприємності, ну хіба зовсім трішки на мою думку, але розповідати іншим стидно бо здається інші подумають що це не «трішки». Ліки, які виписали щоб зупинити мене, я приймала не зовсім правильно, але це справді зупинило мене і повноцінна манія не наступила.

Тепер як і годиться прийшла депресія. Я навіть не розумію що відчуваю. Вчора вночі ридала в ліжку, хочеться зупинити весь світ і просто лежати і відпочивати.

З їжею тоді все було краще, набагато краще ніж зазвичай. Під час піднесеного настрою нудота зникла, хоч я іноді забувала поїсти. Зараз вона повернулась....з новою силою. Нудить майже весь день. Я силою запихала в себе протеїновий батончик щоб хоч щось було в шлунку. Вчора, я функціонувала на одній каві та енергетику, погляд чи думка про їжу викликають бажання блювати.

Потрібно зібратись і знайти в своїй аптечці протиблювотні бо якщо так триватиме я просто перестану нормально функціонувати.

[starlitfragments]

Ну от, психіатриня підтвердила — гіпоманія. Я не вигадала, не перебільшила і це не «просто такий день».

Тепер це офіційно.

Мені виписали таблетки.

І я до біса сильно вагаюсь.

Ці таблетки викликають сонливість.Я ж хочу бути живою хоча б ще трішки. У мене плани на вівторок. Не великі. Не рятують світ, хіба мене. І я хочу це зробити. Мені треба це зробити.

І от я тримаю ці таблетки в руках і думаю: чи я маю право ще трохи побути собою чи вже пора змиритись з тим, що зараз не я керую?

Не знаю.

Поки що просто думаю.

[starlitfragments]

[starlitfragments]

Потрібно перестати пити.

Потрібно повернутись до нормального прийому таблеток.

Потрібно нормально працювати, відповідати на повідомлення, не губитись.

А я весь час біжу.Відчуття, ніби я в марафоні без фінішу.Кудись мчу, щоб не зупинитись. Бо якщо зупинюсь — все накриє.

[starlitfragments]

Повернулась до сценаріїв, де все зрозуміло: хто веде, хто слухає, і коли зупинитись

[starlitfragments]

Зв’язки без сенсу — мій талант. Принаймні, не треба пояснювати, чому знову все зламалось.

[starlitfragments]

Знову почало вивертати після їжі.

Не через бажання схуднути, я нормально ставлюсь до свого тіла.

Просто немає апетиту, а коли змушую себе щось з’їсти , шлунок ніби не приймає це.

Тіло, заспокойся.

[starlitfragments]

Тепер я розумію чому багато хто любить це. Я ревіла від позитивних емоцій поки це читала. Тепер мені дуже потрібно 3 та 4 частини