#26.12.2022

[scripta-nocturna]

Esta noche permíteme besar tus miedos y apagarlos por un instante, que cada roce de nuestros labios sean un alivio para tu alma y mi amor un refugio para tu corazón.

𝕶𝖚𝖗𝖆𝖎𝕯𝖊𝖆𝖙𝖍

[samsi6]

.

alles fällt dieses jahr

.

aus dem rahmen - auch die

.

werdung des textes

.

[deviandnouria]

Mein Sopherl

[sandra-entdeckt-die-welt]

Queenstown: 26.12.22.

Erstmal ausschlafen und etwas frühstücken. Ich komme mit anderen ins Gespräch bevor ich mich um kurz vor 12 Uhr dann doch aufraffe um an den Beach zu gehen. Dort beantworte ich erstmal meine vielen Nachrichten auf WhatsApp und sende einen Podcast an Jasmin und Nati.😂 (Sorry dafür)

Ich werde hungrig also gehe ich wieder in die Stadt. Boxingday wird hier wohl als Shoppingday gehandelt. Mir ist aber so gar nicht nach shoppen. Also kaufe ich mir etwas kleines zu essen (Meine erste Brezel seit 3 Monaten 😍😍😍) und gehe wieder an den Strand.

Viel zu viele Menschen, also laufe ich am Park entlang und finde ein Plätzchen das perfekt für mich ist.

Ich sitze da, schreibe Tagebuch und fange an mein Rauennächte Ritual anzugehen. Ich beantworte die ersten Fragen und denke ganz schön viel nach. Sehr intensiv der Tag aber das habe ich vermutlich gebraucht.

Um 18 Uhr stelle ich fest, dass ich schon echt lange hier sitze und beschließe zurück zum Hostel zu gehen. Schnell was essen, duschen und dann Blog schreiben, Musik hören und vielleicht noch eine Serie schauen?

[prosy-days]

December 26, 2022 - Day 190

A lovely afternoon making cookies with friends.

[puregrief]

وبجد وسط كل ده اللي حارق دمي فعلًا ولاد الوسخة اللي مشافوش بربع جنيه منطق في حياتهم وماشيين يقولوا للناس تصدَّقوا وطلعوا زكاة وهي هتفرج😃 بيقولك بيقبض 1200 جنيه يا عرص واحنا في 2022! وأنت بكسمك بتقوله معلش تصدَّق ومش مهم تطفح النهارده؟ وماله، وماله!

[puregrief]

احنا فيه حاجات مستغنيين عنها تمامًا من 2016 اللي هو أول تعويم، فيعني دلوقتي مش عارفين نستغنى عن ايه غير الكلوتات خلاص😃 احنا بنعض في طيازنا يا أوساز محمد!

[somebodyhassaid]

ти тільки но якось змушуєш себе не приймати усі історії з фронту і окупації до серця близько, як з ранку читаєш про смерть товариша одного друга (якого ти наче і не бачила ніколи) і знову це отупіння і нерозуміння того, ну як такі красиві, молоді, життєлюбні люди помирають? Через що? Через йобану кацапню.

Він так щиро посміхається на фотографіях і численних відео, які виставила його молода дружина, з якою лише влітку святкували своє свято. 

Чому? За що гинуть такі хоробрі люди? За Україну, звісно, за нас. Не про це питання. Суть у тому, що гинути не повинні були. 

Страшно, що одного дня я можу також втратити найдорожчу людину і я не уявляю як далі можна жити. Мабудь тому ці історії йдуть прямісінько в серце.