Харків - це місто контрастів. У мільйоному українському мегаполісі живуть пліч-о-пліч люди й орки, патріоти й манкурти, порядні люди й бидло, українці та кацапи. У Харкові відбудовують міжнародний аеропорт та стадіон, але коли кінематографісти хочуть зняти москву задешево, то їдуть до Харкова. Тут співають пісню про московського царька, але голосують за іноземних агентів та кримінальних авторитетів. Тут будують новітні офісні вископоверхові будівлі, а 25 поверхів нижче стоять занедбані будиночки XIX століття.
За совка казали, що Держпром є харківською візітвкою. За позднього совку це був ще Дзеркальний струмень. Але ні величезна конструктивістська будівля, ані фонтан не відображають внутрішньої енергетики та певного “стилю” Харкова. Якщо пройтись по центру міста, вздовж вулиці Сумьский, Міроносицької, Алчевських, заглибившись у Пушкінську, ви побачете не тільки ранньосовковий новобуд, але й будівлі кінця XIX сторіччя, маленьки та великі. Більшість з них знаходиться в дещо жалюгідному стані, деякі якось підтримуються мешканцями. Серед цих будівель цілком можливо побачити сучасні новобуди, та безліч магазинів та ресторанів, що займають перші поверхи. Якщо ви бажаєте побачити “харківські дворики”, то ласкаво просимо до найближчої арки. Але є величезний шанс того, що побачене вам не дуже сподобається. Більшість дійсно цікавих місць, які можуть складати “внутрішній світ” Харкова наразі втрачено. Наприклад, ось цей дворик, який існував за адресою вул. Сумська, 10:
Однією з будівль, що формувала цей двір, була будівля Харківської філармонії:
Наприкінці 90-х будівлю, яка прийшла у жалюгідне становище, була знесена, а територая двору була перетворена на паркінг у 90-х:
Наразі на його місці височить скляний гігант Ave Plaza:
У центрі міста, вздовж вулиці Сумський та вулиць, що йдуть паралельно, заховано багато подібних, тих що вижили “двориків”, деякі з яких створюють “сквозняки” між вулицями. Та якщо знати куди йти, можно пройти “наскрізь” та потрапити на паралельну вулицю. Яскравим прикладом такого “сквозняка” є легендарний харківський Сквозняк між вулицею Сумською та Мироносицькою.
У роки Перебудови на цьому місці було відоме серед богемних мешканців Харкова кавʻярня. Для того щоб трошки краще уявити собі, про що йде мова, пропонуємо до перегляду коротке відео:
На разі, на місці Сквозняка знаходиться ресторан та готель “Metropol”.
Існувало у Харкові ще одне місце, про яке, здається памʻятає вже доволі не багато людей. Більше того, перш ніж писати цю статтю, нам довелось провести невеличке розслідування, аби скласти по шматочкам хоча б приблизну історію цього, вже неіснуючого місця, що існувало у самому центрі Харкова. Якщо ж наразі, ви намагаєтесь запитати у гугла, або у будь-якого іншої пошукової системи, що там є за адресою вул. Сумська №70-72, то побачите, щось подібне:
Це торгово-офісний центр Platinum Plaza відкритий у 2009 році. Але щось ж було на місці. Якщо знову ж таки погуглити, можна зʻясувати, що будівництво відбувалось у 2004-2008 роках:
Але знову ж таки, що було до будівництва? Якщо погуглити більш старанно, то можна знайти ось цю одну єдину фотографію офісу компанії AVEC, яка в результаті й збудувала Platinum Plaza:
Тим, хто бував у Platinum Plaza відомо, що ця стара частина комплексу знаходиться у внутрішньому дворі, що наразі сформован новою склянною будівлею. І знову ж таки: що там було раніше? До торгового центру й офісу.
Для тих, хто не був у Харкові, по-перше мабуть треба пояснити, що Platinum Plaza знаходиться за адресою вул. Сумська 70-72. Це біля відомого у Харкові виходу зі станції метро “Университет”, що називають “стєкляшка”. Більше того, Сумьскка 70-72 знаходиться по сусідству із будівлею Харківської обласної держадміністрації, перед якої один з наібільших майданів Європи - Майдан Свободи. Самісінький центр сучасного Харкова.
Якщо розпитати дорослих мешканців Харкова про те, що раніше було на Сумський 70-72 до офісного центру компанії AVEK, то є можливіть почути приблизно 3 варіанти відповіді:
Что-то било, но я како-то нікогда вніманія нє обращал.
Як ви можете здогадатись, нас перш за все цікавить саме варіант №3. Певна кількість опитаних підтверджує, що на місці Platinum Plaza, знаходився дворик з одноповерховим будиночком та дитячим майданчиком. Офіс компанії AVEK з’явився на ділянці на початку 00-х (що підтверджується наявною певними матеріалами в інтернеті, та на офіційному сайті компанії). Крім того, в матеріалі згадується про “бившеє зданіє дєтского сада”, що підтверджує реальність варіанту №3.
Що то був за садочок? Що то була за будівля? Чому він закрився? Куди поділася будівля (напевно була знесена, але все ж таки)? Ми задались цими питаннями, та частково відшукали відповіді.
3. Жорж Борман - шоколадний король
На просторах інтернету існує доволі цікавий livejournal харківського краєзнавця Георгія Нікольського. В одному з постів, він публікує частину статті іншого відомого харківського краєзнавця Тетяни Тихомірової. На початку матеріалу йде мова про земельні ділянки №70 та №72 на вулиці Сумській. З точки зору того, що інші адреси про які йде мова в матеріали співпадають із сучасними адресами, можно стверджувати, що мова йде саме про наше місце. Відомо, що на кінець XIX-го сторіччя сучасна частину вулиці Сумської в районі станції метро “Університет”, й далі до сучасного Центрального Парку (парку горькава), знаходились на межі міста. В той час земельні ділянки того району активно купувались торгівцями та російськими бюрократами середньої ланки.
Першим відомим хазяїном ділянки №70 був такий собі купець Петро Колесніченко, у власності якого земельна ділянка знаходилась з 1875-1909 роки. За наявної інформацією, від збудував на ділянці дерев’яні будиночок та сарай, автором, яких є харківський архітектор Григорій Ілліч Маяцький. Нами не встановлено який проміжок часу існвав цей будиночок, та що з ним стало (спойлер: знесений). У проміжок 1913-1916 роки хазяїном ділянки є торгівець Григорій Ніколаєвчіч Борман, більш відомий у Харкові, як Жорж Борман засновник харківської кондитерської фабрики “Харківʻянка”. Нині заснована ним фабрика належіть відомій українській компаній “Бісквіт Шоколад”.
Слід зауважити, що інша відома кондитерська фабрика Кромського, на вул. Конторський, випробовування історією не пройшла:
Повернемось до ділянок №70 та №72. Після 1916 року історія обох ділянок переривається. Щодо ділянки №72 - у 1883 - 1901 роках, нею володів такий собі службовець Петро Твєрдохлєбов, який за даниими Тихомірової (які в свою чергу були знайдені в Державному Архіві Харьковської Області) збудував у 1883-1884 роки кам’яний одноповерховий дім. Важливість цієї дефініції полягає в тому, що ніякі інші описи існувавших на ділянка №70 та №72 споруд не підходять під опис “старого одноповерхового дитячого садка”, що зберігся до початку 00-х. У 1909-1913 роках зазначено, що ділянкою №72 (та вочевидь й кам’яною одноповерховою будівлею) у 1909-1913 роках володіл...все той же самий Жорж Борман.
28 березня 2015 року у Харкові, у культурному центрі Indie, проходила краєзнавча зустріч під назвою “Легендарный Жорж Борман в Харькове”. Відомо, що існує легенда, що Жорж Борман, який помер 25 грудня 1918 у Харкові, відійшов в інший світ саме у своєму домі, по вулиці Сумська №72.
Зв’язатись з організаторами цієї зустрічі у нас поки що не вийшло, так само як перевірити правдивість цього факту. Віднесемо його до легенд Сумської 70-72, про які (майже) ніхто не знає.
4. Будинок матері та дитини ім. Ілліча
Даних про ділянку №70-72 за часів визвольних змагань знайдено ще не було. Але вдалось знайти один артефакт, датований 1931 роком. У документі, що має назву Список установ Наросвіти та Охорони здоров'я м. Харкова та приміської смуги, є дані про те, що знаходилось за адресою вул. Карла Либкхнета, 70-72 (таку назву мала вулиця Сумська з початку російської окупації до 1945 року).
У 1931 році, на Сумський 70-72 знаходився Будинок матері та дитини ім. Ілліча. Певним чином це може перемежовуватись з тим підтвердженим опитаними мешканцями Харкові фактом, що у 90-ті там знаходився дитячий садочок. Звʻязок надуманий, але обидві факти складаються в більш менш правоподібну версію того, що нерухомість на ділянці, з початку російської окупації, використовувалась в якості державної установи у сфері охматдиту.
У livejournal харківського краєзнавця Георгія Нікольського є фото часів Другої Світової війни, на якої можна побачити (частково, за танком) теориторію Сумської 70-72:
Деякі з опитаних людей називав 50-ті приблизною датою початку роботи дитячого садка на Сумський 70-72. Нажаль поки що довести чи спростувати цей факт ми не можемо.
На цьому відео, випуску місцевої телепередачі, що датоване 8 березня 2000 року, на задньому плані, можна роздивитись нову будівлю компанії AVEC , що постала наприкінці 00-х, а також той самий дитячий садок, будівля якого, згідно із зібраними фактами у цьому матеріалі, була зведена у 80-ті роки XIX століття:
Чи є сенс рефлексувати за тим, що час йде вперед, й “старе” поступово відходить у минуле, даючи змогу “новому” зайняти звільнене місце? Час від часу цьому “новому” дійсно доводиться дуже агресивно звільняти для себе простір, виборуюючи його у “старого” для себе. Як з’ясувати чи є це “нове” кращим навіть за визначенням, ніж “старе”, або ж все навпаки?
Що “старе” треба зберегти, а що відпустити?
А відпустивши “старе”, чи втратимо ми самих себе?
Чи дозволивши “новому” зайняти місце “старого”, ми знову знайдемо себе, але ще більш величнішими, ніж ми були до цього?
Напишіть, що ви думаєте з цього приводу.
В якості постскриптуму, фото, що було надано нам одним з мешканців доволі ватного харьковфоруму.
16 жовтня 2004 року - процес демонтажу будинку дитячого садка за адресою вул. Сумська 70-72:
