Vilhelm Hammershøi

seen from United States

seen from United States
seen from China

seen from Maldives

seen from China

seen from Maldives
seen from United States

seen from Lithuania

seen from United States
seen from United States

seen from United States
seen from United States

seen from Spain
seen from United States
seen from United States
seen from Netherlands

seen from Canada
seen from Singapore

seen from Bangladesh
seen from Russia
Vilhelm Hammershøi
Спасибі минулій собі, що передбачливо залишила Державний музей мистецтва на наступний раз. За півтори години я змогла пройти лише експозицію данського мистецтва 1800–1900-их років. Взагалі мене цікавили лише картини Вільгельма Хаммерсхьоя, але є ще кілька художників, чиї картини захоплюють. Це:
1. Ejnar Nielsen «Сліпа дівчина читає». Тут виділено три фрагменти: книга, обличчя та тепла смужка позаду фігури. Книга випромінює холодне біле світло. Це сакральний предмет, який осяює оточуючий простір, дає можливість діяти, а отже існувати. Саме тому так відрізняються застигла воскова маска лиця та долоні, переповнені життям. Смужка позаду ж відділяє інтимний простір героїні, де вона у цілковитій темряві перебуває один на один зі своїм просвітленням, та інший світ, світ зрячих людей, яким складно орієнтуватись без теплоти лампи.
2. Ejnar Nielsen «Чоловік і жінка». Спершу мені здалось, що Нільсен зобразив Єву та Адама, але картина називається «Чоловік і жінка». Трикутник з вписаним колом, розташований над головами людей, ще з античності несе символіку поєднання матеріальної форми та Вічності. Прямі лінії штори розділяють жінку і чоловіка, що повернуті в різні сторони і не мають жодних почуттів одне до одного. Вони ніби стоять на показі. Самі тіла зображених — побудовані на анатомії живої людини, а не як у канонічних біблійних сюжетах. З іншого боку, тіла випромінюють вже знайоме холодне світло, повертаючи до думки про сакральний об'єкт. Мені здається Нільсен говорить про матеріальність, вмирущість людини як окремої одиниці, але водночас — Вічність Людини...людства! Художник показує нам живих осіб, без прикрас, пафосу та зайвих метафор. Це ми. Це наше начало. Це наші тіла.
3. Edvard Munck «Робітники повертаються додому». Якщо чесно, цю картину я примітила спершу за прізвищем художника, а далі вже звернула увагу на сюжет. Характерний почерк Мунка відображається у позах персонажів, фігурах. Так, на фотографії, де динамічний об'єкт змазаний, у Мунка контур фігур чіткий, натомість зникають риси обличчя; що цікаво, натовп хоч і зображений схематично, але не безликий, у кожного робітника є свій характерний образ, своя історія. Особливо привертає увагу чоловік, який дивиться вперед, на глядача. Це обмін поглядами між живою людиною і випадковим перехожим Мунка, який відвернувся від дороги на мить, в наступну — чоловік відвернеться і погляне вперед, додому.
Ця зала переповнена історіями та спогадами митців.
Location: Statens Museum for Kunst: SMK
Якщо в мене спитають, хто мій улюблений художник, я відповім «Vilhelm Hammershøi».
Як сказав Даніель Så meget...meget sne! (так багато...багато снігу!). До речі, помітили спільний корінь «сне» у данській та українській? Можливо, у словотворенні зіграли варязькі корені українців. Треба буде спитати в лінгвістів про походження «снігу».
Почала боліти права гланда, приглушило. Я захворіла 😞. Тим часом у Копенгагені випав перший сніг.
М'яка і розніжена