Межа

Залишайтеся у власних рамках. За ними світ повний можливостей! Бійтеся!

[yourperson77-blog]

Час летить із гуркотом і свище, Гамір, крики, шум, переполох... Усмішка народжується в тиші, Тиші, що призначена для двох.

[yourperson77-blog]

* * *

Ти танцювати любиш, а я - ні, У мене так робити не виходить. Хіба писать поезії сумні Я можу про кохання і природу. Ти танцювати любиш - добре це, То мова тіла, загадкових ритмів. А я умію мріяти лишень Про тебе, дуже крихітну й тендітну. Мистецтво танцю все ж не головне, Бо є в житті ще речі важливіші. Якщо колись полюбиш ти мене, Куди там танцям і красивим віршам. Дмитро Нірода

[yourperson77-blog]

[yourperson77-blog]

Ай

Боляче і дорого, все за раз: бо в брехні всі засоби вірні Як на війні

[yourperson77-blog]

Недосказані фрази прагнуть зібратись докупи. І з'їдають тебе зсередИни: поступово, повільно, скупо. І стає це схожим на якусь нищівну лавину, На гіркий цианід в безпорадній дитячій гортані. Чим більше таких недослів, тим сильніша провина. Це сьогодні, в твої 22, а що ж буде далі!? Ненаписані вірші викликають легку параною. Знаєш, бувають пустоти, що заповняться лиш собою. Все змішалось: почуття, запахи, дотики і слова, І вони хаотичному ритмі танцюють фокстрот чи польку. До речі, від учора у мене стрижка, відносно нова, Проте, голова ж під нею у мене та сама, що наводить на думку: А толку!? Недолюблені люди з'являються у сновидіннях. Осуд німий у погляді. Ви на задньому разом сидінні. І привезені кимось у знайомі дивні місця. Чи то парк, чи то цвинтар - досі не зрозуміло. Ти боїшся її чи його загубити, торкаєшся до лиця, Хапаєш за руку. І… Чому у тебе холодне тіло!? Доскажи, допиши, долюби, пробач і забудь. Не тому, що так радять у модних тупих журналах. Просто важко, коли замість крові - в судинах тече ртуть, Просто важко ходити, про всяк випАдок, із гострим кинжалом.

Автор: Таня Удод

[yourperson77-blog]

У кожного в бурхливому житті (Напевно, так було завжди і буде) Є вікна щастя, вікна золоті, З них виглядають найдорожчі люди.

Вони чекають в будь-яку пору, У вікнах тих не погасає світло. Буває, важко інколи з розлук, Але любов сильніша понад відстань.

Найближчим ти присвячуєш вірші, Не забуваєш неповторні миті. Горить вікно у пам'яті й душі, І світлим щемом вогник цей прошитий.

Дмитро Нірода

[yourperson77-blog]

:)