Holly Blue, Celastrina argiolus, male (above) and female (below)
Alisa U Zemlji Chuda
almost home
KIROKAZE
trying on a metaphor

blake kathryn

祝日 / Permanent Vacation

JBB: An Artblog!
we're not kids anymore.
AnasAbdin
Cosmic Funnies
One Nice Bug Per Day
h
dirt enthusiast
Jules of Nature
TVSTRANGERTHINGS

No title available

Janaina Medeiros
NASA

⁂

Discoholic 🪩

seen from Netherlands

seen from United States
seen from Germany

seen from United States

seen from United States

seen from United States

seen from Germany
seen from United States
seen from United Kingdom

seen from Japan
seen from United States

seen from United States
seen from Malaysia
seen from Australia
seen from United States
seen from United States
seen from T1

seen from Türkiye

seen from United States
seen from Türkiye
@basketofnuts
Holly Blue, Celastrina argiolus, male (above) and female (below)
Fragile, how fragile we are (Sting)
People should be treated as if they have the word 'fragile' written on them (Zoshchenko)
russian are true and complete deatheaters - here it is, their Dark Mark over Kyiv during missile attack on June 6th, 2025
Sunny Day in Late October
Me, Tonia & Vanessa
Full crane
Кран уповні
H2O
нарцис
Narcissus
Smile Kyiv style
травневий київський гербарій: воловик лікарський (Anchusa officinalis ), жовтенць їдкий, або терпибіда (Ranunculus acris), волошка синя (Centaurea cyanus)
a raindrop
Пелікани над пожежею, спричиненою російським ракетним обстрілом Одеси, фото ДСНС Одещини, 22.04.2024
time is honey
Кажуть, невідання це блаженство. Мабуть, так, якщо невіглас цілком задоволений своїм неуцтвом і почувається в ньому затишно, як троглодит у печері; та куди як цікавіше жити неуку, якому судилося поєднати неосвіченість із допитливістю – ця сполука перетворює навколишній світ на суцільні напружені таємниці, що наполегливо чекають на розкриття та відкриття. Щоправда, дві краплі ледарства та ½ унції прокрастинації дещо знижують градус отих таїн – але до часу. Ми, допитливі лінькуваті профани, просто чекаємо на зручний збіг обставин, який врешті решт дозволить зірвати всі непроникні покрови, хоч і без надривних зусиль, але не без законної винагороди.
От мене весь час, скільки мешкаю у Києві, бентежив секрет неймовірної швидкості, з якою ряст, якого ще вчора ніде не було й видно, сьогодні вже опанував усі схили. Бентежив і цікавив, але навіть до млявих пошуків в інтернеті не спонукав – як завжди, до часу. Цього року сталося так, що напередодні цвітіння рясту, яке мало статися ось-ось, кляті рашисти заходилися нас обстрілювати через день, і саме того ранку, коли ряст таки зацвів, ми з Тонею до Ботсаду не потрапили – колотилися всю (і вже не першу) ніч «скільки/чого/куди летить», потім сиділи в укритті, а ще потім, знесилені, зарахували трюхикання в укриття й назад за ранкову прогулянку, й через те до Ботсаду не пішли. А вже наступного дня всі терени вкрилися бузковим, ліловим, блакитним і майже білим цвітом рясту – отак, здавалося, було змарновано ще один рік. Але не зовсім: кинути цю таємницю напризволяще – це не власним байдикам догодити, це – поступитися мерзенній навалі! – ось що подумав я собі та заходився шукати та читати. І начитав.
Це справді дещо надзвичайне! – ряст (в нашому випадку ряст щільний) зацвітає так швидко, тому що сходить у вельми особливий спосіб. Доволі глибоко під землею, десь там у 10 см від поверхні ґрунту, сидить його бульба, вся з поживних речовин (і купи алкалоїдів). Наприкінці березня або на початку квітня, як пощастить із погодою, з бульби вистромляється пагін – по суті, вже цілком сформована мікроскопічна рослина, з листям і суцвіттям. Але таким делікатним і вразливим інструментом крізь 10 сантиметрів щільного ґрунту не пробитися – і тому пагін рясту сходить у півпрозорому пругкому футлярі, у такій собі загостреній у напрямку росту оболонці з міцними поздовжніми ребрами жорсткості, чисто прохідницький комбайн Київметробуд або EuroTunnelБуд. Коли ця оболонка прохромить шар землі та випнеться з-під неї, вона лускає, і назовні стрімко вибирається новонароджений цьогорічний пагінчик, вже із листям і суцвіттям. Це нагадує те, як метелики виходять з лялечки – щось таке зіжмакане-потовчене, а за кілька хвилин пурх – і полетіло, змахуючи барвистими крильцями. Отак і ряст – вибрався з-під землі, вигулькнув з оболонки, вдихнув повітря, спіймав промінь сонця – і вже за якусь там добу квітує скрізь.
Але це ще не все. Весна – річ непевна, можливі не то що обстріли, можливі й холоди, і хамсин, і недбалі ноги, й інші негаразди. Тому та захисна оболонка не всихає та не відпадає від вже увінчаного цвітом пагону – з неї потроху лізе іще один пагінчик, додатковий, запасний, тонший, тендітний і субтильний поруч із пишноквітним і гордовитим старшим братом, проте готовий будь-якої миті заступити його місце, викинути цвіт, виплекати насіння та продовжити рід.
Ось тут на фото та оболонка і додатковий пагін, а на решті – квітнева окраса Ботсаду, ряст. Джмелі та бджоли вже зробили свою справу, і незабаром стручки луснуть, насіння паде долі, і мурахи порозносять його скрізь, ласуючи солодкими «цукерками», доточеними кмітливою рослиною до насінин. Доїло – й кинуло, а там, як буде з нами Божа ласка, і зійде насіння, аби все наново відбулося прийдешнього року, і наступного, і потім, і знов, і довіку.
…отак і з таємницями для неосвічених і допитливих.
here you are
Дотик сонця
Sunlit wing
Омелюхи, Київ, Паньківщина, 2 квітня 2024 року - зазвичай у квітні їх не видно, вже гайнули до лісу, але що тепер як зазвичай... Прилетіли просто під вікно та вигрівалися на осонні мало не годину! - отаких нам усім прильотів.
Bohemian waxwing (Bombycilla garrulus), Kyiv, UA, Apr.2nd, 2024