Останнім часом у моїх руках все частіше опиняється цікава і дуже важлива інформація, яку я вважаю своїм обов’язком доносити до широкої громадськості. Окремі результати журналістських розслідувань ви вже могли бачити на моїх сторінках у Facebook та Youtube. Проте, думаю, прийшов час усе назбиране систематизувати, оформити та викласти у більш доступному та зручному для сприйняття форматі. Тож підписуйтесь на мій блог і чекайте, незабаром буде…
Зливаю "Агента Катерину" з декількох причин: не переношу, коли відверто брешуть, як це зробив сьогодні Ситник, коли сказав, що майно не належить родині "Агента"! Інша причина, маю достовірну інформацію, що родиною Агента були вчинені незаконні дії, це спричинило відкриття двох кримінальних впроваджень по шахрайству! На це вказує дарування майна мамі Агента Катерині, арешт на майно у 2014 році та постійне переписування майна між родичами! #НАБУ #СитникБреше
Сікорська (ЛАВРЕНТЬЄВА) КАТЕРИНА АНАТОЛІЇВНА 01.03.1986 (Агент Катерина) ЛАВРЕНТЬЄВА ОЛЕНА ІВАНІВНА 01.11.1964 (мама Агентки) Гончаренко Олександр Миколайович 03.06.1965 (батько Агентки) Гончаренко Лариса Миколаївна 09.01.1972 2630618309 тітка агента Катерини Автівки, які зареєстровані на даний момент на родину «Агента» АА0025МХ ЛАВРЕНТЬЄВА ОЛЕНА ІВАНІВНА 01-НОЯ-64 (Мама Агента Катерини) АДРЕСА: 8038200000 Вулиця ШОВКОВИЧНА 13/2 кв. ## МАРКА: PORSCHE CAYENNE РІК ВИПУСКУ: 2012 КОЛІР: БІЛИЙ ВІН: WР1ZZZ92ZDLА00865 АА0025НМ ГОНЧАРЕНКО ЛАРИСА МИКОЛАЇВНА 09-ЯНВ-72 (тітка агента) Вулиця ДОВЖЕНКО 14 кв.№№ МАРКА: MASERATI GRANTURISMO РІК ВИПУСКУ: 2008 КОЛІР: БІЛИЙ АА0025ТМ ЛАВРЕНТЬЄВА ОЛЕНА ІВАНІВНА 01-НОЯ-64 (Мама Агента) Вулиця ШОВКОВИЧНА 13/2 кв.#@ МАРКА: LEXUS МОДЕЛЬ: LX 450 РІК ВИПУСКУ: 2017 КОЛІР: ЧОРНИЙ ВІН: JТJСV00W60400616 Сама на цьому Лексусі і іздить «Агент,, АА2500ЕН PORSCHE CAYENNE (мама Агента Катерини) Колір БІЛИЙ Номер кузова WP1AA29P88LA10653 ЛАВРЕНТЬЄВА ОЛЕНА ІВАНІВНА 01.11.1964 Гончаренко Олександр Миколайович 03.06.1965 по армору значиться що проживає вул. Інституцька 16 кв @@ у 2011 році був підозрюваним по шахрайству по Печерському УП та аналогічно у тому ж році у Шевченківському УП тоже шахрайство, в обох випадках по матеріалам було прийнято рішення 6 п.2., Був заявником в 2009 році погрожували йому фізичною розправою!
Заступник мера Києва Прокопів, прикриваючись пам‘ятником волонтерам, рейдерить зімельну ділянку
Думали я вже забув про знамениту борчиню із застройками Лєну Суєтову? Не забув ☺
Нагадаю, діяльність Лєни – це імітувати боротьбу за пам’ятник та сквер волонтерів, а насправді допомогати заму Клічка - Володимиру Прокопіву віджати участок у законного власника, щоб передати під забудову багатоповерхівки своїм друзям. Хто пропустив остросюжетний серіал про пам’ятник, сквер та забудову на проспекті Науки, 22, то коротко нагадаю: є забудовник (СБС Надія), який отримав усі документи на забудову ще багато років тому. Пару місяців тому забудовник вирішив скористатися своїм правом та почати будувати кількоповерхове приміщення, де будуть розташовані приміщення та торгові майданчики для місцевих малих підприємців (невелекий супермаркет, аптека, побутові послуги тощо).
Одне з приміщень планують віддати під центр психологічной адаптації воїнів АТО. Щоб хлопцям, які повертаються, було де отримати психологічну допомогу та соціалізуватися, щоб вони не спивалися, не йшли у кримінал та не накладали на себе руки. На ділянку почали завозити техніку, а там Лєна Суєтова з тусовкою не пускає. Каже в нас тут пам'ятник і сквер Волонтерів, будувати не дамо. Забудовник каже: поважаємо волонтерський вклад, пам'ятник та сквер чіпати не будемо, а навпаки територію облагородимо. Посадимо зелені насадження, та побудуємо дитячий майданчик, а будинкам, що поряд зробимо нормальне освітлення придомової території. Думаєте Лєна зраділа? Наївні! Ні! Вона почала нити у Фейсбуку, що забудова незаконна, а її майже вбивають.
Я провів своє розслідування та з'ясував, що Лєна не ідейна фанатична борчиня за все хороше, а цинічна розсудлива афєрістка, яка відпрацьовує заказ в інтересах зама Клічка. Я писав про все це починаючи з серпня та публікував усі документи. Прокопів віджимає цей участок, щоб побудувати багатоповерхівку. Прокопів навіть залучив Лєщенко та Найєма (того, що юрист). Самі розумієте, ці хлопці за бесплатно не працюють. Інакше й бути не може, бо квартири у багатоповерховці – це мілліони доларів, а центр для АТОшників з магазинами та аптекою – просто лохи.
Прокопів з Лєною вигадали ідеальну схему, а саме поставити камінь з табличкою «пам'ятник волонтерам» та прикинутися, що не знають, що це місце має законного власника.
Не дивлячись на важливість даного будівництва для мікрорайону Суетова заявляє, що вона та її близькі друзі категорично проти. Ім каміння важніше, ніж реальна допомога АТОшникам і створення робочих місць. При тому, що пам'ятник забудовник чіпати не буде!
Суєтова захищає не право волонтерів та учасників АТО на пам'ятник, а бореться з конкурентом по будівництву. Вона працює на Прокопіва, який користується своїми повноваженнями, щоб віджати землю та побудувати там замість кілька поверхового центру багатоповерховий житловий комплекс. На цьому ж можна заробити більше, ніж не заробити нічого, давши законному власнику право будувати. Є інформація, що Лена Суєтова одержить собі там квартирку. Доречі Лещенко з Найємом можливо теж. На волонтерів і АТОшників, звичайно, воні усі клали.
Прокопів не соромиться відкрито лобіювати зрив побудови центру та сам приїзжає на об'єкт. Де ви бачили таку наглість?!
Прокопів має репутацію забудовника-бєспрєдєльщика. Зрозуміло, що на посаду заступника мера, а до цього глави київської земельної комісії, не приходять просто так. На такі місця просяться ті, хто самі хочуть забудувати київську землю, виділяючи її під будівництво своїм фірмам чи то фірмам друзів.
Прокопів дуже тісно пов'язаний з кланом "молодої команди" того самого Льоні Черновецького. Будучи причетним до земельних махінацій оточення космічного мера, Прокопів засвітився на дуже великих забудовах в 2007 і 2008 роках, а саме на пер. Гордієнко, 6 і вул. Первомайського, 5б.
Минуло майже 10 років, то мабуть Прокопів думає, що про його махинації вже ніхто не пам'ятає, але я пам'ятаю. Не тільки я, а ще й багато інших активістів, які займалися боротьбою із незаконними забудовами. Справжньою боротьбою, а не тим, що робить Суєтова. Просто таке важко забути, адже битва з титушньою за будинок звукозапису (Первомайського, 5б) в травні 2008 року э однією з найбільш знакових, навіть по сьогоднішнім міркам. Тоді наняті Прокопівим титушки били місцевих жителів металевими прутами, закидали їх камінням і заливали з газових балонів. Титушки спеціально намагалися побити, як можна більше журналістів, як пізніше вони це робили на Майдані разом з "Беркутом".
https://kiev.pravda.com.ua/news/48e5fe124999e/
https://kiev.pravda.com.ua/news/48e4c2bccf2a3/
https://kiev.pravda.com.ua/news/48e48c159992d/
Часи змінилися, тепер Прокопів вже зам мера, тому замість тітушок застосовує більш респектабельні та відповідаючи часу інструменти: він найняв Суєтову, яка прикривається "місцевими жителями" на проспекті Науки, 22 і нібито допомагає захистити сквер Волонтерів, а насправді просто віджимає землю у законного власника.
За те, що натворив при Черновецьому, Прокопів повинен бути закинутий в мусорний бак, пройти люстрацію і більше ніколи не мати можливості працювати в державних органах. Але ні, він на коні та заради побудови багатоповерхівки придумує схеми за допомогою таких псевдоволонтерів, як Лєна Суєтова, щоб зірвати побудову центру, де б АТОшники, що повертаються із фронту могли отримати допомогу.
Знайомтесь — військова облікова картка Соболєва власною персоною: освіта — вища, спеціальність «військовий кореспондент», перебитий код ВОС, а головне — правки, правки і ще раз правки. Дуууже сумніваюсь, що цю роботу коректором було пророблено не на прохання Соболєва! Цікаво, Єгор досі не розуміє, про яку фальсифікацію особистої справи мова? Будуить по цій справі якісь змістовні пояснення чи знову почуємо затяжне соло з опери «ви всьо врьоті»?
Трохи передісторії: минулого тижня Арсен Аваков та Анатолій Матіос заявили про фальсифікацію військової особової справи Соболєва, власне про зміну військової спеціальності на «кореспондент». Єгор Соболєв ці звинувачення заперечив дописом на своїй сторінці й facebook:
Про "фальсифікацію" військової особової справи. Я довго думав, що мав на увазі Анатолій Матіос, коли сказав в ефірі Тетяна Даниленко, що в цю справу "за два-три роки до війни були внесені зміни шляхом підроблення військової облікової справи, де було написано "військовий журналіст"". Перерив папери, знайшов документ, який мені видали при постановці мене на облік у військоматі мого Шевченківського району Києва у 2005 році. Мене тоді розпитували, що я вмію, я відповів, що з 18 років працюю журналістом. В результаті, як видно з довідки, мене записали "Оператором ЕОМ". Думаю, це розшифровується як "електронно-обчислювальна машина". 12 років тому вміння працювати на комп`ютері ще не стало нормою. До чого тут "військовий журналіст" і чому це погано, я так і не зрозумів.
До допису Єгор приклав виписку з військкомату датовану 2005 роком. Цікаво порівняти з оригіналом облікової картки:
Родинні справи помічниці Найєма: російське громадянство і бізнес в Криму
Знайомтесь — Брюханова Катерина Вікторівна, помічниця народного депутата Мустафи Найєма «за строковим трудовим договором на постійній основі». Незважаючи на свій юний вік, Катерина вже встигла стати єдиним засновником і керівником благодійного фонду «Українська родина», співвласницею та керівником ТОВ «Всеукраїнський центр права», а також співзасновницею ГО «Всеукраїнська асоціація переселенців», що цілком логічно, адже сама Катерина виїхала з окупованого Криму, тож кому як не їй дбати про права товаришів по нещастю!
Мама Катерини, Брюханова Альбіна Федорівна, мешканка окупованого Криму, цілком успішно одержала не тільки паспорт країни-агресора, але й статус індивідуального підприємця. Запитайте при нагоді Катерину, чому так переймаючись долею переселенців, вона не вивезла власну маму з окупованої території.
Взагалі 2015 рік для Альбіни Федорівни видався плідним. У Криму одержала паспорт і ПП, а у передмісті Києва — власну квартиру. Зверніть увагу, саме одержала, не придбала, не отримала у спадщину чи подарунок, інакше б у графі «Підстава виникнення права власності» був би зазначений відповідний документ купівлі-продажу або дарування. Не здивуюсь, якщо з’ясується, що нове житло Альбіна Брюханова одержала у якості допомоги переселенцям.
Зверніть увагу, квартира була передана у власність Брюхановій у червні 2015 року, а документи на реєстрацію ПП у Криму подано у лютому, тобто на час одержання нерухомості Альбіна Федорівна вже була громадянкою РФ. Цікаво, який паспорт, Росії чи України, пред’являла Брюханова під час реєстрації майнових прав?
Брат Катерини, Брюханов Андрій Вікторович, теж вирішив одержати російський паспорт і зареєструватись як приватний підприємець на окупованій території.
Проте у Криму йому не сиділося — вже за 4 місяці Андрій закрив ПП і тепер подорожує Україною. Цікаво, чи має статус та картку переселенця? Отримує матеріальну допомогу від держави та благодійного фонду?
До речі, на депутатських виборах у 2012 році і Андрій, і Альбіна Брюханові працювали у команді Комуністичної партії — це власне до питань про політичну орієнтацію.
Прикметно, що електронну декларацію Катерина Брюханова всупереч закону ще не подала — мабуть, не вигадала, як записати до неї прибуток родини, одержаний від підприємницької діяльності в окупованому Криму. До речі, прописку у Криму Катерина теж не поспішає скасовувати (хоча давно вже могла б приписатись у Білогородці), вочевидь, так зручніше не потрапляти до поля зору податкової.
Дуже цікаво почути з цього приводу коментар Мустафи Найєма. Сумніваюсь, що він не знає про родинні справи Брюханової, адже Катерина працює його помічницею з самого початку депутатської діяльності і фактично є довіреною особою. А ще цікавіше простежити подальшу долю фонду «Українська родина» та ТОВ «Всеукраїнський центр права». Не здивуюсь, якщо з початком розслідування по Брюхановій вони швиденько перереєструються на менш скомпрометовану людину з кола довірених осіб Мустафи.
Якщо вірити декларації Юлії Володимирівни, сердешна лідер фракції зовсім не має власної нерухомості, тому вимушена винаймати садовий будиночок (площею понад 500 квадратів) якраз навпроти палацу Ахметова. Щоправда, навіть у форматі орендованого помешкання котедж потрапив до декларації депутатки не весь, дорогою до реєстрів «загубилась» половина присадибної території.
Власне ось так виглядає орендоване житло Тимошенко за версією супутників Google. Зверніть увагу на розміри та межі присадибної ділянки. Спеціально докладаю фото з Google Earth, зроблені у різний час, щоб можна було чітко розгледіти паркан.
Якщо ж порівняти фото садиби із кадастровою картою, виходить, що орендована нерухомість займає цілих 4 ділянки, тоді як у декларації Тимошенко вказано тільки 2:
Дві задекларовані ділянки дійсно належать Тетяні Шараповій, а ще дві, які Юлія Володимирівна внести до декларації «забула» — тітці Тимошенко, Ульяхіній Антоніні Миколаївні.
Цікаво, що до відповідних державних реєстрів жодна з цих ділянок не потрапила. За Тетяною Шараповою взагалі не значиться жодної нерухомості у Київській області. А от на Антоніну Ульяхіну таки зареєстровано дачний будинок не житлового призначення у Кончі-Заспі, щоправда, з адресою не у Козині, а у Голосіївському районі і дещо меншої площі — 544,9 м2 (у декларації Тимошенко — 588 м2).
У декларації Уляхіної також знаходимо відомості про дохід у розмірі 22 500 гривень від «надання майна в оренду», сюрприз-сюрприз, ФОП Шараповій ТВ. З цієї ж декларації дізнаємось, що у власності Ульяхіної перебуває аж 16 об’єктів нерухомості: 2 земельні ділянки, будинок і квартира у Дніпрі, 5 земельних ділянок, квартира і будинок у межах Києва, 2 земельні ділянки у Козині і 4 земельних ділянки у Рославичах.
При цьому до реєстрів Мін’юсту потрапила тільки нерухомість у Дніпрі і будинок у Кончі-Заспі. Ще 14 об’єктів нерухомості задекларовано на чоловіка Ульяхіної. Скільки насправді зареєстровано на Шарапову сказати важко, адже не будучи держслужбовцем вона не подає декларацій.
До нерухомості Шарапової та Ульяхіної я ще повернусь трохи згодом, а поки хотів би поцікавитись у Юлії Володимирівни, як так сталось, що вона забула задекларувати половину орендованої садиби разом з усіма службовими спорудами? Чи впевнена Юлія Володимирівна, що орендований котедж дійсно зареєстровано на Шарапову, а не на Ульяхіну? Усяке буває! Коли стільки нерухомості на різні імена — легко заплутатись ;)
А ще цікаво, чи не бентежить депутатку, що у неї за душею «жодного майна», тоді як тітка назбирала собі нерухомості на власне маленьке селище? І до речі, ще хотілось би перевірити, чи відкрито біля котеджу Тимошенко прохід до річки, адже за кадастровим поділом берегова лінія не потрапляє до меж приватної власності Тимошенко, Шарапової, Ульяхіної чи ще будь-кого, але то вже, мабуть, буде інше розслідування.
Варто було мені запустити хештег #Голуб Сизокрилий, як посипались закиди, чому я не показую «страшну таємну» нерухомість Тетяни Чорновол. Ну, по-перше, все і так показано у декларації, а по-друге, дивитись там особливо немає на що — жодних інтриг і пікантних подробиць. Але якщо вже так сильно хочете, тримайте, ось усе по поличках.
Квартира у новобудові
Почну одразу з цікавого, із найперспективнішої теми для маніпуляцій — квартири у «київській новобудові» загальною площею 90 м2, яку Тетяна Чорновол начебто придбала минулого року.
Насправді, якщо уважно переглянути декларацію депутатки за 2015 рік, можна знайти цю ж нерухомість у розділі «Об’єкти незавершеного будівництва». Тобто мова йде не про купівлю квартири, а про інвестування коштів у новобудову з наступним отриманням майнових прав від забудовника.
Підтвердження цьому знаходимо і на картах Google, і у реєстрі речових прав на нерухоме майно. Думаю, не потрібно пояснювати, що у цьому випадку витрати на придбання житла значно нижчі, ніж кінцева вартість квартири.
Окрім того у реєстраційних документах видно, що житлова площа придбаної квартири усього 34.2 м2, а 90 квадратів виходить в основному за рахунок великої лоджиї. В цьому ви за бажання можете й самі переконатись, вивчивши планування квартир на сайті забудовника.
До речі, хоч формально нерухомість знаходиться на території Києва, фактично — вже у Бориспільському районі, до того ж не так далеко від очисної станції. Тобто про перспективність району чи розташовування у рекреаційній зоні говорити не доводиться.
Зауважу також, що це перше і єдине житло, яке належить безпосередньо Тетяні Чорновол, оскільки від свого законного права на безкоштовну квартиру, яку мала одержати як дружина загиблого воїна АТО, Тетяна відмовилась.
Погодьтесь, не надто логічний для «корупційного способу мислення» вчинок, особливо у світлі не підкріплених фактами інсайдів на тему «як Чорновол вчила давати хабарі».
Земля у Криму
Ця тема теж викликає чимало спекуляцій. Чомусь нерухомість у Криму у нас вперто асоціюється з фешенебельними угіддями на узбережжі. Що ж, поспішу вас розчарувати — не усі населені пункти півострова знаходяться у рекреаційній зоні і не усі мають вихід до моря. Власне села Грушівка та Веселе, на території яких знаходяться земельні ділянки родини Чорновол, не можуть похвалитись вигідним розташуванням чи великим туристичним потенціалом. Звичайні українські села, тільки в Криму.
Перша ділянка площею 720 м2 знаходиться у селі Веселе і належить батькові Тетяни, Миколі Чорноволу. Причому належить з 2008 року. Нагадаю, що Микола Чорновол є власником малого науково-виробничого підприємства «Пріоритет», яке займається розробкою програмного забезпечення та консультування у сфері IT. З урахуванням цього купівля невеликої земельної ділянки особисто у мене питань не викликає.
Друга ділянка 1513 м2 у селі Грушівка належить безпосередньо Тетяні Чорновол з 2010 року, тобто була придбана за 4 років до того, як Чорновол стала народним депутатом. У той період Тетяна працювала високооплачуваним журналістом, чоловік та батьки теж мали достойний заробіток і цілком могли собі дозволити купівлю невеликої земельної ділянки у сільській місцевості.
Нерухомість у Київській області
Також родині депутатки, а власне її батьку, Миколі Чорноволу належить земельна ділянка (1600 м2), житловий будинок загальною площею 158 м2 та гараж (18 м2) у селі Гора, Бориспільського району. Власне, у цьому будинку і проживає уся родина Чорновол. Земельна ділянка перебуває у власності родини з 1995 року, а будинок і гараж — з 2004.
Якщо вам ця нерухомість здається елітною, зайдіть у Google maps і прогуляйтесь вулицею Мічуріна.
Підсумуємо. На родину з 5 осіб (Тетяна Чорновол, двоє її неповнолітніх дітей, батько й мати) маємо квартиру у новобудові (придбану ще на етапі будівництва), невеликий приватний будинок з гаражем і присадибною ділянкою, 2 ділянки на території Криму (у селах, що знаходяться не у рекреаційній зоні і не мають виходу до моря). Окрім того мати Тетяни, Наталя Чорновол, з 2007 року володіє двома земельними ділянками (загальною площею 5000 м2) у селі Ритні Вишгородського району.
Словом, нічого цікавого, власне, як я і попереджав. Сподіваюсь, усі питання знято і можна повернутись до більш цікавих та перспективних декларацій із пулу #Голуб Сизокрилий.
У декларації за 2016 рік народний депутат Олег Мусій показав квартиру у Червонограді, гараж і 55% квартири у Києві. При цьому нардеп «забув» зазначити, що володіє однокімнатною квартирою у столичній новобудові, а його дружина є власницею елітної нерухомості у Дарницькому районі.
Перша «забута» нерухомість Мусія знаходиться у столичній новобудові 2010 року на вулиці Олени Пчілки, 6.
Перші напади деклараційного склерозу щодо цієї квартири у Олега Мусія можемо помітити ще у документах 2013 — 2014 років. Зверніть увагу, тут нардеп записує квартиру площею 58 квадратів у розділ «Майно, що перебуває у власності, в оренді, чи в іншому праві користування членів сім'ї декларанта».
Щоправда витяг з реєстру нам говорить, що Олег Мусій є єдиним повноправним власником цієї нерухомості з 2011 року і про жодних членів родини тут не йдеться. Ну що ж, буває, забув. У деклараціях за 2015 — 2016 роки про цю нерухомість взагалі жодної згадки — склероз прогресує!
«Забув» нардеп і про квартиру дружини у елітній столичній новобудові 2009 року на Бориспільській, 6.
Зверніть увагу, Храновська Наталя Миколаївна зазначена єдиним повноправним власником цієї квартири з 2010 року. Жодних часток чи співвласників. Але якщо вірити декларації Мусія за 2016 рік у власності дружини перебуває лише 55% квартири площею 93,7 квадратів, причому набуття права власності тут датується 2000 роком. При цьому квартир відповідного декларації розміру у будинку на Бориспільській просто немає.
Не здивуюсь, що у декларації мається на увазі інший об’єкт нерухомості, власником якого насправді є теща Мусія, Храновська Ніна Гаврилівна, яка фігурує у декларації нардепа за 2015 рік і містичним чином зникає у 2016-ому.
А ось що потрапило до декларації депутата
До 2015 року у власності родини Мусія перебувала ще й двокімнатна квартира у столичній новобудові 2009 року на проспекті Валерія Лобановського (раніше Червонозряний) 6-Г.
Якщо вірити декларації нардепа, у 2015 році нерухомість була продана Ярі Юлії Андріївні за 1,8 млн гривень. Усю цю суму готівкою (!) нібито одержала дружина Мусія, Храновська Наталя.
У 2016 році Мусій також придбав за 208 тисяч гривень однокімнатну квартиру у старенькій 4-поверховій будівлі у Червонограді.
Цікавий такий контраст з прихованою столичною нерухомістю, вам не здається? Але ще більший контраст, як на мене, складає елітна нерухомість, що її приховав Мусій від декларування при відсутність відповідних джерел прибутку.
За даними власного сайту Олега Мусія з 2001 — по 2014 роки його діяльність була зосереджена навколо не прибуткових організацій та громадських об’єднань. Хоча, не здивуюсь, якщо справжні джерела прибутків Мусій і тут «забув» указати.
Що ж, будемо сподіватись, такі провали у пам’яті не залишаться непоміченими і компетентні органи допоможуть нардепу вилікувати деклараційний склероз.
ГПУ заявляє, що ТОВ «Тедіс-Україна» фактично належить російському бізнесмену і звинувачує компанію у фінансуванні терористів «Л-ДНР». У численних розслідуваннях, що з’явились у ЗМІ з кінця минулого року, Тедіс також асоціюють з російським олігархом Ігорем Кесаєвим, щоправда без прямого документального підтвердження.
Керівництво компанії цілком передбачувано усі звинувачення заперечує, і заявляє, що «серед прямих або непрямих власників «Тедіс-Україна» немає ані російських компаній, ані громадян Росії. Власниками є фізичні особи — громадяни України, Ірландії та Великобританії».
Я ж вирішив провести з цього приводу власне розслідування, з’ясувати, кому насправді належить ТОВ «Тедіс-Україна» і заразом зібрати до купи факти та документацію для тих, хто справді хоче розібратись у ситуації.
Реєстраційні трансформації, або що приховане за переіменуванням компанії
У реєстрі юридичних осіб ТОВ «Тедіс-Україна» знаходимо під ЄДРПОУ 30622532. Юридична адреса — Одеса, проспект Шевченка, 4А. Керівник та підписант — Багдасарян Левон Єгишейович. Серед засновників шість компаній, зареєстрованих у офшорній зоні на Кіпрі.
Але, якщо пошукати не за назвою, а за номером ЄДРПОУ, то з’ясуємо, що не так давно ТОВ «Тедіс Україна» було зареєстроване як ТОВ ТК «Мегаполіс-Україна» з дещо іншим переліком засновників. Навіть місто офіційної «прописки» підприємства змінилось: до переіменування ТОВ ТК «Мегаполіс-Україна» було зареєстроване у Тернополі. Без змін залишились тільки Megapolis Holdings (Overseas) та директор Багдасарян Левон Єгишейович.
З червня 1999 — до лютого 2011 під ЄДРПОУ 30622532 функціонувало тернопільське товариство «Поділля-Тютюн». Перелік засновників той самий, що й в ТОВ ТК «Мегаполіс-Україна», плюс Микитюк Роман Михайлович, Юзьків Сергій Остапович та Meledor Trading LTD. Керівником у записі від 1999 року зазначений Паньків Василь Іванович, у 2011 — Синяков Сергій Іванович.
Усі записи у реєстрі відшукали, тепер давайте подивимось, хто є хто і на кого нас виведе.
Багдасарян Левон Єгишейович — діючий керівник і підписант ТОВ «Тедіс-Україна», з 2011 керівник і підписант ТОВ ТК «Мегаполіс-Україна».
Дивно, але за 6 років роботи на такій значній посаді, пан Багдасарян зумів жодного разу не засвітитись у новинах і не залишити по собі хоч який-небудь малесенький слід в мережі. Google просто не знає жодного громадянина України з таким прізвищем, ім’ям та по-батькові. Зате, знаходить громадянина Росії, спочатку приватного підприємця, а потім засновника, управлінця та ліквідатора ООО КЦ «Эксперт».
Цікаво, що саме у 2011 році, коли Левон Багдасарян почав фігурувати у документиції ТОВ ТК «Мегаполіс-Україна» як керівник, уставний фонд компанії виріс більш ніж вдвічі з 6 — до понад 14,65 мільйонів гривень. При цьому за даними реєстру формування уставного фонду було завершене ще у 2008 році, нових засновників під шумок переіменування у реєстрі не з’явилось, навпаки, їх кількість навіть зменшилась.
Ризикну припустити, що стрімкий ріст уставного капіталу та зміна керівника на громадянина Росії не випадково збіглись у часі. Фактично саме тоді компанія перетворилась з формально українського ТОВ «Поділля-Тютюн» на повністю російське ТОВ ТК «Мегаполіс-Україна». Навіть назву отримало відповідну, за аналогією до найбільшої тютюнової мережі Росії ЗАТ «Мегаполіс». Щоправда така мімікрія вилізла компанії боком і коли асоціюватись з бізнесом країни-агресора стало не вигідно, ТОВ ТК «Мегаполіс-Україна» перетворилось на Тедіс.
Megapolis Holdings (Overseas) LTD — офшорна кіпрська компанія, що фігурує серед засновників від першого реєстраційного запису у 2010 році і до сьогодні.
За останніми даними частка Megapolis Holdings в уставному фонді ТОВ «Тедіс Україна» становить усього 14 652 грн., тобто рівно 0,1% від загальної суми. Проте той факт, що Megapolis Holdings — єдиний співзасновник, який не змінився з часу реєстрації ТОВ «Поділля-Тютюн», підказує, що насправді роль цієї офшорки не така вже й другорядна.
Особливо, враховуючи, що протягом березня — квітня 2012 року саме цій компанії Антимонопольний комітет видав дозвіл на придбання усіх прав з продажу тютюнової продукції на території України у донецьких ТОВ «Східно-логістична група», ТОВ «Фірма «Лія», ТОВ «Фірма «Кортес», дніпропетровських ТОВ «Колумб», ТОВ «ДК «Дніпро-Тютюн», ТОВ «Юкрейн Тобакко Груп», харківських ТОВ «Тютюн Дистриб’юшн», ТОВ НВП «Енерготехніка» та криворізького ТОВ «Українська Тютюнова Компанія-КР», а також фізичної особи-підприємця. Фактично, цими рішеннями Антимонопольний комітет сприяв створенню на базі ТОВ ТК «Мегаполіс-Україна» нового монополіста на тютюновому ринку України.
Цікаво, що саме з цією офшорною компанією пов’язаний монополіст російського тютюнового ринку, ЗАТ «Мегаполіс» з усіма філіалами та відгалуженнями: http://fas.gov.ru/activity/antimonopoly-regulation/groups-of-people/from-14-04-2008-to-21-08-2008.html?id=1446.
Фактично, Megapolis Holdings (Overseas) LTD об’єднує монополістів російського та українського тютюнового ринків.
Megapolis Ukraine Investment LTD — власник найбільшої частки в статутному фонді ТОВ «Тедіс Україна» — 13534065.93 грн (приблизно 92%)
Компанія зареєстрована на Кіпрі. Серед керівників зазначені Andreas Tsisios і Mediterranean Secretaries LTD. До речі, остання компанія фігурує також в управлінні іншої офшорки-співзасновника ТОВ «Тедіс Україна» — Delufor Trading LTD (приблизно 3,5% статутного фонду). Детальна інформація про усі три компанії у закритому доступі, але якщо трохи пройтись по ланцюжку взаємопов’язаних компаній, знайдемо дещо цікаве.
Отже стежте за руками: ТОВ «Тедіс Україна» пов’язана з Megapolis Ukraine Investment LTD та Delufor Trading LTD, які у свою чергу пов’язані з Mediterranean Secretaries LTD та Mediterranean Directors LTD.
Дві останні офшорки пов’язані одна з одною і з третьою офшоркою Eustonford LTD.
Тут окрім вже знайомих компаній фігурує ім’я Michael Kyriacos, який є співвласником офшорок Easterfast LTD та AC Holding Group LTD.
Серед власників яких, сюрприз-сюрприз, знаходимо громадян Росії Олексія Чаленка та Дмитра Єршова.
«Інтерфакс-Україна» — російський агент у нашому інфопросторі
У четвер під шаленим натиском ображеної громадськості і антикорупціонерів, поправки до Закону «Про запобігання корупції», що передбачали введення електронного декларування для ЗМІ, були відкликані і, як на мене, дуже даремно. Ви б здивувались, якби побачили, який відсоток наших «чесних» медіа годується з Росії, не кажучи вже про кишенькові канали та видання олігархів. І не треба ходити далеко. Візьмемо для прикладу найбільше інформаційне агентство «Інтерфакс-Україна». А нічого, що воно і юридично, і економічно, та й ідеологічно на 100% російське?
Для того, щоб ви розуміли масштаб трагедії: Інтерфакс — це не просто сайт новин, це найбільший в Україні «колектор», який збирає офіційні прес-релізи, заяви, виступи тощо, формує з них різноманітні тематичні бази, які потім у якості джерела на платній основі (!) використовують українські ЗМІ. Ви можете жодного разу не заходити на сайт «Інтерфакс-Україна», і все одно щодня читати зібрану ними інформацію. І усе це підґрунтя для наповнення нашого інформаційного простору контролюється із Росії!
Власне, бази Інтерфаксу використовують Українська Правда, InfoResist Кореспондент.нет, Gazeta.ua, та інші сайти, у футері яких є ось така позначка:
Але давайте пройдемось по фактах. Ось, що нам говорить про «Інтерфакс-Україна» реєстр юридичних осіб: ТОВ ІА «Інтерфакс-Україна» зареєстроване у 1999 році у Києві. Засновники: Мартиненко Олександр Владленович та АТ «Інтероракс-Україна» (так-так, це не моя описка, саме так прописано у реєстрі — «Інтероракс»).
Зрозуміло, що ніякого «Інтерораксу» ми не знаходимо, тому шукатимемо далі по коду, вказаному у реєстрі. Під ЄДРПОУ 14964504 знаходимо вже не АТ, а ТОВ «Інтерфакс-Україна». І тут вже цікавіше — серед засновників громадянка Росії, Коміссар Ольга Віталіївна, і дві компанії, російська ЗАТ «Інтерфакс» та британська Interfax Europe LTD.
Цікаво, що у відкритому реєстрі за кодом ЄДРПОУ 14964504 знаходиться одразу 2 компанії: АО «Інтерфакс-Україна» і ТОВ «Інтерфакс-Україна», реєстрація першої починається 15.09.1992 і завершується 09.08.2005, а реєстрація другої починається 06.09.2005. Керівник обох компаній — Кравченко Тетяна Федорівна.
Фактично тут маємо перетворення форми власності «Інтерфакс-Україна» із ЗАТ на ТОВ. У цьому нічого кримінального, проте, зі зміною форми власності у реєстрі помінялись і дані про засновників компанії. Так, ТОВ «Інтерфакс-Україна» за даними відкритого реєстру заснована Tevana Global Limited — офшорною компанією, яка знаходиться десь на Британських Віргінських Островах (британській території у Індійському океані). Кінцевий бенефіціарій — іноземне підприємство Tevana Global Limited-Мартиненко Олександр Владленович.
Ось таким нехитрим маневром від нас приховали походження «Інтерфакс-Україна». Жодного натяку на зв’язок з Росією. Більше того, оскільки серед засновників фігурують компанії з іноземною реєстрацією, агентство позиціонується не як філіал російського Інтерфаксу, чим воно по факту і є, а як компанія у структурі міжнародної інформаційної групи. Що ж, давайте перевіримо цих «іноземних засновників».
Про офшорну Tevana Global Limited, як і очікувалось, жодної інформації у мережі немає, а от за запитом «Interfax Europe LTD» у Google знаходимо ось такий чудовий сайт, де можна подивитись юридичну адресу, директорів, засновників і навіть деякі документи компанії:
У реєстраційних документах як засновники вказані Trumpwise LTD та Easycircuit LTD, але вже у першому річному звіті за 1994 рік з’являються імена директорів — М. Коміссар, А. Мартинов та Н. Варшав. Цікаво, що на відміну від інших прізвищ, М. Коміссар, А. Мартинов фігурують у кожному річному звіті. Нагадаю, саме Михайло Коміссар та Андрій Мартинов володіють контрольним пакетом (більше 50%) акцій російського ЗАТ «Інтерфакс».
Окрім вже названих прізвищ, у документації компанії фігурують Ірина Коміссір, Костянтин Войцехович, Олексій Сажин, Костянтин Чічко, усі — громадяни Росії. Також у документації компанії можна знайти декілька британських прізвищ. Прикметно, що переважна більшість документів, у яких згадуються ці імена датуються 2000 р. і далі.
Думаю, цього достатньо, аби припустити, що насправді Interfax Europe LTD створена російським ЗАТ «Інтерфакс» і аж ніяк не навпаки, керується громадянами Росії і власне потрібна для того, щоб імітувати міжнародне походження і незалежність інформаційного агентства від російської влади. Зрештою, ви можете самостійно вивчити документацію Interfax Europe LTD і зробити власні висновки з цього приводу. Усі матеріали доступні за посиланням: https://beta.companieshouse.gov.uk/company/02709330/filing-history.
Підтверджують бутафорність Interfax Europe LTD і британський та американський сайти Інтерфаксу, посилання на які можна знайти на українській чи російській версії:
На відміну від українського, білоруського, казахського чи російського сайтів, британський та американський виглядають абсолютними клонами з битою версткою та сумнівним наповненням. Фактично усі новини прив’язані до Росії:
На титульній сторінці знаходимо згадку про Interfax Information Services Group. Забиваємо у Google і знаходимо відомості про цю компанію на сайті Bloomberg. Знову ж таки зверніть увагу на адресу та керівників «міжнародної інформаційної групи».
Серед результатів пошуку є ще й такий цікавий сайт. Зверніть увагу на адресу головного офісу Interfax Information Services. До речі, сайт агентства «Інтерфакс-Україна» зазначений у переліку проектів групи.
Фактично «Інтерфакс-Україна» справжній агент Росії на нашій території. І попри все через цю організацію щодня проходить більшість новин нашого інформаційного простору! Дуже не хочеться думати, що саме для захисту таких «сплячих агентів» і був піднятий весь шум навколо електронного декларування. Сподіваюсь, що наші правоохоронці таки знайдуть привід переглянути декларації керівників Інтерфаксу, дізнатись, що то за фірма така у Індійському океані, перевірити, наскільки тісно пов’язано «Інтерфакс-Україна» із запорєбріком і врешті-решт припинити це неподобство у нашому інформпросторі.
UPD 20.03: "Абсолютно випадково" після оприлюднення матеріалів розслідування з мережі екстрено зник сайт ТОВ НПК «Ніка » (npk-nika.tiu.ru) і корпоративний твітер @Shelf_Group, що ще раз підтвердило абсолютну непричетність російської «Ніки» до українського «Шельфу» — просто так у часі співпало, ага ;) На щастя, Google пам’ятає усе, а щоб раптом не забув, знизу статті прикладаю скріншоти видалених сторінок, які вдалось витягнути із веб-архіву.
У попередньому пості я вже писав про зв’язок братів Кечиян з людиною кола Іванющенка, кримінальним авторитетом Анатолієм Зуєвим на прізвисько «Зуй». Скориставшись підказкою хороших людей з фейзбуку, вирішив поцікавитись підприємствами братів Кечиян у Росії.
Шкода, що «небайдужі активісти», виступаючи на захист «пригнічених бізнесменів», не здогадались вчинити так само. Простенька операція з гуглом і ми знаходимо ТОВ НПК «Шельф», зареєстроване у 2009 році у Росії на Єфанову Вікторію Вікторівну.
Юридична адреса компанії — 346512, Ростовська обл., м. Шахти, вул. Наклонна, буд. 5в. У тому самому будинку, за адресою вул. Наклонна, буд. 5, зареєстровано ще 2 компанії: ТОВ НПК «Ніка» і ТОВ «Донметан».
Директором цих двох компаній також зазначена все та ж Єфанова Вікторія Вікторівна, а от власником ТОВ НПК «Ніка» виступає вже знайомий нам підприємець Кечиян Теймураз Нодарович. Що особливо цікаво, зареєстровано ТОВ НПК «Ніка» було 22 серпня 2014 року (в Україні саме у цей час відбувались бої за Іловайськ).
Більше того, якщо порівняти наповнення сайтів українського «Шельфу» (shelf.ua) та російської «Ніки» (npk-nika.tiu.ru), стає очевидно, що мова йде про одну й ту саму компанію, з однаковим асортиментом та спектром послуг. А до жовтня 2016 року (саме тоді на «Шельф» звернула увагу СБУ) обидві компанії користувались спільним СММ, зокрема, мали один на двох акаунт у твітері.
Також Теймуразу Кечияну належить ТОВ «Радон», зареєстроване у серпні 2016 року (!) за тією ж адресою (346512, Ростовська обл., м. Шахти, вул. Наклонна, буд.5, офіс 1). Директор ТОВ «Радон» — Нодар Теймуразович Кечиян (син Теймураза).
Про те, що це призначення не номінальне, і Нодар дійсно перебуває у м.
Шахти, свідчить це невеличке повідомлення з місцевого сайту оголошень:
Нагадаю: у жовтні 2016 СБУ відкрило по братам Кечиян провадження №22016101110000185 за статтею 258-3 ч. 1. «Створення терористичної групи чи терористичної організації, керівництво такою групою чи організацією або участь у ній, а так само матеріальне, організаційне чи інше сприяння створенню або діяльності терористичної групи чи терористичної організації».
На захист братів Кечиян виступили Сергій Лещенко та низка проукраїнських журналістів, стверджуючи, що єдина мета СБУ у цій справі — перебрати контроль над прибутковою компанією єнакіївських бізнесменів. Під тиском громадськості було прийнято рішення про розблокування рахунків та повернення вилученої під час слідства документації та оргтехніки ГК «Шельф». Детальніше за посиланням: https://goo.gl/hwuoRz
Мабуть, я нікого не здивую тим фактом, що весь більш-менш прибутковий бізнес у Єнакієвому від 90-их і до початку війни так чи інакше був пов’язаний з Юрою (Єнакіївським) Іванющенко. Думаю, численні факти підтримки та фінансування терористичних угрупувань ОРДіЛО людьми Іванющенка теж не стануть для вас сенсаційними. Як, зрештою, і те, що СБУ підозрює у підтримці терористів власників одного з найбільш успішних підприємств Єнакієвого — групу компаній Shelf. Перші підозри на їх адресу звучали ще у 2014.
А от що справді цікаво і несподівано! На підтримку власників Shelf виступили Юрій Бутусов та Сергій Лещєнко, стверджуючи, що єдина мета СБУ у цій справі — перебрати контроль над прибутковою компанією єнакіївських бізнесменів.
Група компаній Shelf («Шельф») спеціалізується на виготовлені паливорозливного обладання і фактично складається з трьох компаній:
ТОВ «Шельф-Оіл» (ЄДРПОУ 32276928)
ТОВ «Науково-виробнича компанія «Шельф» (ЄДРПОУ 30838462)
ТОВ «Шельф ТК» (ЄДРПОУ 37695811)
Четверта компанія групи, ТОВ «ТД «Шельф»», ЄДРПОУ 31884640, була знята з реєстрації у 2014 році.
Усі компанії групи належать братам Кечияну Армену Нодаровичу і Кечияну Теймуразу Нодаровичу.
Окрім названих компаній брати Кечиян також виступають співзасновниками:
Цікаво, що ані МПП «Метан», ані ПП «Лутугіно-Пропан» з початком війни не припинили свого існування і не були перереєстровані на території України. Фактично ці підприємства працюють на окупованих територіях не сплачуючи податків до державного бюджету України.
Окрім того серед співзасновників і МПП «Метан», і ПП «Лутугіно-Пропан» фігурує дочка кримінального авторитета Анатолія Зуєва («Зуя»), партнера Іванющенка та хрещеного батька сина Януковича.
Ви собі можете уявити, щоб стороння людина могла просто так отримати частку у пов’язаній з Іванющенком компанії, особливо, як стверджує Армен Кечиян, у якості «винагороди за консультацію»? При тому, що розмір частки братів Кечиян тільки у статутному фонді МПП «Метан» становить майже 4 мільйони! Погодьтесь, сам факт такого тісного зв’язку з «сім'єю» вже має слугувати підставою для підвищеного інтересу СБУ.
Детальніше з «діяльністю» людей Іванющенка, та зокрема Анатолія «Зуя», можна ознайомитись за посиланням: http://blogs.pravda.com.ua/authors/chornovol/5356b7e3e741d/
Що ж до компаній із групи «Шельф», тут теж не все так просто. Попри те, що усі три компанії на початку 2015 році були перереєстровані в Україні, а виробництво перенесене до Київської області, на окупованій території у Єнакієвому та Дебальцеве у групи компаній «Шельф» залишилось чимало власної та орендованої нерухомості. Причому окремі ділянки були передані в оренду «Шельфу» міською радою Дебальцеве вже наприкінці травня — на початку червня, тобто після проведення «референдуму» та захоплення місцевої влади терористами «ДНР».
За цими фактами СБУ відкрило провадження №22016101110000185 за статтею 258-3 ч. 1. «Створення терористичної групи чи терористичної організації, керівництво такою групою чи організацією або участь у ній, а так само матеріальне, організаційне чи інше сприяння створенню або діяльності терористичної групи чи терористичної організації».
З огляду на зв’язок братів Кечиян із Анатолієм Зуєвим, а через нього і з Юрою Єнакієвським та Віктором Януковичем, враховуючи безперешкодне одержання в оренду земель на непідконтрольній Україні території, а також причетність до компаній, що продовжують працювати в ОРДіЛО, фактично обслуговуючи інтереси терористів, мені абсолютно незрозуміло, яким чином політик патріотичного табору може захищати інтереси Армена Кечияна.
Здавалося б, тут навпаки варто закликати громадськість до пильного контролю за справою єнакіївських бізнесменів, а СБУ звинувачувати у тому, що кримінальне провадження відкрито тільки зараз. Але стараннями наших недалекоглядних патріотичних політиків та журналістів сьогодні було прийнято рішення суду про розблокування рахунків та повернення вилученої під час слідства документації та оргтехніки ГК «Шельф».
Дуже сподіваюсь, що суспільство, а особливо активні захисники знедолених та ображених, зроблять після цього випадку відповідні висновки. Інакше незабаром ми всі дивитимемось прес-конференцію Януковича про бідного бізнесмена, що переїхав на заробітки з Ростову і зазнає утисків СБУ.
Вчора, 6.03.2017, поблизу редута у Кривому Торці народний депутат України Володимир Парасюк намагався незаконно вилучити у мене обладнання для відео-зйомки, викрав мою камеру, водійське посвідчення та телефон, розбив автомобіль на наніс мені тілесні ушкодження.
На цих кадрах видно, як Парасюк, без жодного на це права, у присутності поліції, залазить до моєї машини, забирає камеру та телефон, фактично перешкоджаючи вільній роботі журналіста-розслідувача:
І нехай вас не вводить в оману слово «потерпілий» і вигадки про начебто збитого ветерана (уже б писали «мальчіка в трусіках»). Якби наші ЗМІ замість того, щоб бездумно поширювати не підкріплений жодними пруфами пост з групи блокадників, провели б мінімальний факт-чекінг, то швидко б з’ясували: я дійсно майже до ранку пробув у районному відділені поліції, але саме у якості потерпілого. І єдина заява за подіями вчорашнього вечора, у якій фігурує моє ім’я — заява, написана мною, про нанесення тілесних ушкоджень, псування та крадіжку майна Володимиром Парасюком. За фактом заяви розпочате досудове розслідування.
Своє фото після «ввічливої дискусії» з «недоторканним» також прикладаю:
Семенченко подав законопроект про легалізацію трогівлі з ОРДіЛО
Цікаве про торгівельну блокаду. 25 вересня 2015 року головний активіст блокади, народний депутат від “Самопомочі”, Семен Семенченко ініціював законопроект, який фактично мав легалізувати торгівлю з окупованими територіями!
Фактично, стаття 14 законопроекту №3181 (Про тимчасово окуповані території), який був зареєстрований Семеном Семенченком 25.09.2015 року, дозволяє перевозити з території ОРДіЛО вугілля та інші товари необхідні для фунціонування “підприємств паливно-енергетичного комплексу і об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави”.
У зворотньому напрямку (тобто з України до ОРДіЛО) законопроект Семенченка дозволяє перевозити “1) вантажі гуманітарної допомоги; 2) продукти харчування; 3) товари народного споживання; 4) вантажі (товари), необхідні для виготовлення товарів особливої виробничої необхідності…” (Стаття 15)
Цікаво, що законопроект передбачає “притягнення до відповідальності” “За порушення порядку вивезення вантажів (товарів) з тимчасово окупованій території”.
Але так, у “торгівлі на крові” винна “злочинна влада”, “Порошенко та його бізнес-партнери” намагаються будь-якою ціною легалізувати торгівлю з окупантом, Семенченко герой, усі на редути, ура!
Повний текст законопроекту прикріплюю нижче, перевірити автентичність прикладених файлів можна за посиланням:
http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=56622
Як Семенченко допоміг нам двічі програти інформаційну війну
Думаю, вже всі встигли зрозуміти, як Росія використала блокаду Семенченка для привласнення українських підприємств на окупованій території. Але для багатьох, на жаль, такий маневр видається не більш ніж прикрим збігом обставин (типу, вони і так би це зробили, просто чекали зручного моменту). У цьому контексті хочу нагадати вам ще один «прикрий випадок» за участю Семена Семенченка. Маю на увазі скандал із фейковими фото, які наша делегація на чолі з Семенченком (!) у 2015 році намагалась видати за реальні докази участі російських військ у боях за Донбас. При тому, що справжніх доказів не бракувало і реальні фото та відео були не менш шокуючими!
На Заході цей скандал отримав чималий резонанс, а от українці, на жаль, дуже швидко забули про цю ключову для нас поразку на інформаційному фронті. Чому ключову? А тому що надані фото мали не просто підтвердити факт російської агресії, але мотивувати президента Барака Обаму і сенат США надати Україні летальну зброю для захисту від окупанта. Думаю, не варто говорити про те, як могла б скластись ситуація на Донбасі, якби у 2015 році наші військові отримали потужне озброєння.
Проте фейкові фото не тільки не виконали свою мотивуючу роль, більше того — послабили позиції наших прибічників у сенаті. Адже, погодьтесь, після відвертої брехні будь-яку інформацію на ту саму тему, отриману з того самого джерела, вже не сприймаєш серйозно. І це не беручи до уваги, що підроблені матеріали дали російським політикам підстави заперечувати усі наступні факти агресії.
Важко зрозуміти, якими мотивами керувались фальсифікатори на чолі з Семенченком. Невже думали, що ніхто із західних журналістів не здогадається перевірити автентичність фотографій? Тим більше, що для цього не потрібно було докладати надзвичайних зусиль:
(Кадр, який Семенченко намагався видати за фото з Донбасу)
(Те саме фото датоване 2012 роком)
(Та сама колона на фото 2008 року)
(Фото з колекції фейків Семенченка)
(Оригінал фото, 2008 рік)
І якщо раптом у вас лишились сумніви, ось склад делегації, що осоромила себе підробкою фотодоказів:
Більше інформації про скандал із підробними фото можна знайти за посиланнями: https://goo.gl/lup8tJ, https://goo.gl/VNxBCh, https://goo.gl/OXIYZ5
До чого тут блокада і привласнення агресором українських підприємств? Все дуже просто! Пора б уже зрозуміти, що ми втягнуті у гібридну війну, де причинно-наслідковий зв’язок перевернуто з ніг на голову. Спочатку агресор ставить мету, а потім вигадує привід, виготовляє картинку, яка слугуватиме якщо не виправданням, то хоча б прикриттям для чергового злочину. У першому випадку Росії необхідно було поставити під сумнів сам факт агресії, пом’якшити реакцію Заходу, втягнути нас у безкінечний конвеєр експертних комісій, виграти час, поки градус обурення світової спільноти трохи спаде і можна буде діяти далі.
У другому — прибрати до рук промисловість Донбасу, по факту основу економічного та соціального життя окупованих міст, підстрахуватися на майбутнє. Адже тепер, коли Україна поверне собі окуповані території (а я сподіваюсь, що врешті-решт так і буде), підприємства Донбасу (та сама економічна та соціальна основа!) ще надовго залишаться в руках окупанта. Тільки задумайтесь, скільки нам доведеться судитись з новими «власниками», щоб повернути майно, так легковажно передане до імперії Курченка!
Прикметно, що в обох випадках список постачальників картинки, потрібної для прикриття російської агресії, очолює ніхто інший, як депутат Верховної Ради, одіозний Семен Семенченко.
Нарешті НАБУ зайнялася справою Насірова. Щоправда, для цього ініціативній групі депутатів довелось упродовж двох років (!) періодично звертатись до голови НАБУ із офіційними повідомленнями за матеріалами розслідування Тетяни Чорновол про вчинене Насіровим кримінальне правопорушення. Але тут вже, як говорять, краще пізно, ніж ніколи.
Роман Насіров, голова Державної фіскальної служби, тісно пов’язаний із корупціонером Онищенко-Кадировим, який наразі перебуває у міжнародному розшуку. Саме Насіров відповідальний за надання Онищенку боргових розстрочок, завдяки яким Онищенко мав можливість не сплачувати податки і уникати кримінальної відповідальності. Сума несплачених за цією схемою податків становить 3 мільярди гривень. Зауважу, 3 млрд — це тільки борги Онищенка!
Затримання та притягнення Насірова до кримінальної відповідальності принципово важливе питання, оскільки тут йдеться не лише про викриття конкретного випадку корупції, а про ліквідацію цілої корупційної схеми. Дуже сподіваюсь, що цю справу буде доведено до логічного завершення, і все не закінчиться на гучному затриманні задля передвиборчого піару, як ми вже бачили це у випадку із «діамантовими» прокурорами.
На жаль, вже зараз можна передбачити, що охочих покращити свій рейтинг за рахунок справи Насірова буде чимало. Тому, аби попередити навалу «причетних», викладаю тут копію останнього Повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення, яке було направлене голові НАБУ щодо Романа Насірова. Зверніть увагу, на документі стоять підписи лише семи народних депутатів. Пам’ятайте про це, коли у новинах з’являться гучні заяви від наших політиків про те, як вони сприяли викриттю корупційної схеми Насірова.
Із надійного джерела мені стало відомо, що за провокаціями біля станції Кривий Торець стоять люди мера Покровська, регіонала Руслана Трєбушкіна. Як видно з оприлюдненого відео, молодики у масках не стільки намагаються розблокувати проїзд чи захопити заблокований потяг, скільки провокують блокувальників на загострення конфлікту, що, з рештою, і відбувається: у хід йде бензопилка та мисливська рушниця.
Для тих, хто пропустив, нагадаю, за часів Майдану Трєбушкін активно підтримував беркут, а у травні сприяв проведенню так званого “референдуму за ДНР” у Димитрові.
Цікаво, що лише 2 тижні тому народний депутат Мустафа Наєм влаштував у Верховній Раді брифінг на підтримку інтересів Трєбушкіна щодо примусового створення місцевих громад (детальніше за посиланням: http://ddk.dn.ua/news/article/19285/). А вчора, за годину до повідомлення (!) про сутички на Кривому Торці, на сторінці Мустафи у фейсбуці з’явивися пост про те, що спроби силового розгону блокади можуть призвести до непередбачуваних наслідків.
Здається, у вчорашньому скандалі на Кривому Торці зав’язано стільки дійових осіб та інтересів, що годі розібратись, що то таке було і з якою метою. Очевидно тільки одне: тут все дуже непросто.
І ще, вам не здається дивним, що перші відео з місця подій почали з’являтись тільки під вечір, та й то не зі сторони блокувальників? Згадайте, коли останній раз сутички, новина про які за півгодини облітала весь інтернет, не супроводжувались стрімами, фото та відео очевидців? Чому б організаторам блокади, які кілька разів редагували та доповнювали пост про напад, не викласти хоча б один поганенький відео-пруф? Чи не тому, що після такого відео важко було б заявляти, що учасники блокади зберігають спокій, не піддаються на провокації і не використовують вогнепальну зброю?
Працівники «Радіо Свобода» беруть участь у постановочних відео!
Пам`ятаєте, як нещодавно народний депутат України Володимир Парасюк об 11 вечора ломився до мене у готельний номер зі зброєю? Наступного дня після інциденту у мережі з’явилось відео, відзняте нібито у той же вечір, на якому Парасюк викладає свою позицію дверям готельного номеру (мене у номері, до речі, на момент зйомки немає). Спершу я думав проігнорувати цей фейковий ролик, і так би й зробив, якби не одна пікантна деталь - у постановці беруть участь співробітники «Радіо Свобода»!
Ось власне саме фейкове відео, що з’явилось на каналі Politeka Net:
Порівняйте з версією яку офіційно оприлюднили на каналі «Радіо Свобода»:
Зверніть увагу:
На цих кадрах (перший — з постановочного відео, другий — з відзнятого мною) працівник «Радіо Свобода» (якого Парасюк називає власником готелю!) чомусь у футболках різного кольору.
Про те, що відео фейкове, свідчить і той факт, що на ньому Парасюк без зброї, тоді як на решті відео, відзнятих того вечора, на плечі депутата весь час висить карабін.
А ось на цих кадрах кореспондент «Радіо Свобода» Левко Стек підтверджує, що чоловік у шортах — його водій і за сумісництвом оператор, а заразом намагається мене переконати, що цей фейковий ролик відзнято у вечір конфлікту.
Зауважте, до яких маневрів вдається журналіст, аби не показувати мені реально відзнятий у вечір подій матеріал!
А тепер задумайтесь, наскільки об’єктивними та неупередженими можуть бути журналісти, які беруть участь у продукуванні очевидних фейків з метою викривлення реальних подій, які ж самі потім і беруться висвітлювати? Чи була ця постановка першим і останнім фейком у практиці працівників «Радіо Свобода»? Що пов’язує їх з Парасюком настільки, щоб ризикувати заради його репутації власною? Чи не випадково знімальна група «Радіо Свобода» вже майже місяць живе у тому самому готелі, що й Парасюк, і мало не щодня відвідує редути?
