історія моїх пологів
моя пдп попередньо була визначена на тиждень з 12 по 19 серпня, коли по менструації мало бути вже 40 тижнів, тому враховуючи імовірність початку пологів у будь який момент починаючи з 38-го тижня, ми з чоловіком були вже повністю «укомплектовані» до появи доньки на світ. залишалося «тільки народити»😄
можливо саме через це саме очікування відчувалось дуже довгим. коли минули пророковані терміни, ми вже почали переживати, тому стали консультуватися з іншими лікарями і перераховувати дату пологів, що дозволило нам зрозуміти, що час поки не настав - мій цикл був довгим, овуляція пізньою, а дата зачаття аж 27.11.2022 (ми знали дату!). все було б добре, якщо б не два «але» - по узд дитинка була вже повністю сформована по розвитку на 40 повних тижнів та був кальциноз плаценти і двократне обвиття пуповиною навколо шиї. через це мій лікар перевірив колір навколоплідних вод щоб упевнитися що дитинка не перебуває у стресі, і дочекавшись 27 серпня за моїм проханням не став класти мене у лікарню - усі ми сподівалися, що я почну народжувати самостійно. та ми все одно домовились, що якщо протягом 2х днів пологи не почнуться, доведеться робити стимуляцію. з цими думками вже втрачаючи надію на самовільний розвиток подій ввечері 28 серпня ми з Дімою їдемо на золотий пляж - він купатися, а я бродити по водичці. по дорозі додому ми купили харчів, зробили гарячих бутербродів та смачно поївши лягли спати.
і от о 03:41 уві сні я відчуваю свої перші перейми.
через певну виснаженість очікування я не сприймаю свої відчуття серйозно, оскільки мої тренувальні перейми за відчуттями були дуже схожі на цю першу. чекаю далі ще годинку і розумію - це відбувається. дзвоню лікарю. ми радіємо і я подумки готуюсь до зустрічі з малечею.
вирішую піти в душ щоб полегшити дискомфорт, тому не вмикаю світло і миюся зі свічкою та спокійним плейлистом. знову ще дві перейми. інтервали вже раз на 10 хв і біль відчувається протягом 30 секунд.
потім я плавно переходжу на коврик і встигаю зробити ще декілька вправ у перервах між вже відчутним болем, Діма відмічає перейми таймером. все розвивалося дуже швидко, час між переймами скорочувався, та в кімнаті грала спокійна музика і ми потихеньку збиралися в пологовий. по дорозі туди мене застає ще пара схваток і о 07:15 ми вже прибуваємо в приймальне відділення.
у приймальному нас зустріли, мене оглянули та підтвердили, що пологи дійсно почалися, тому перейшли до оформлення документів, а в цей час схватки сильнішали і я переносила їх стоячи, тримаючись за стіну, так мені було якось легше, я видихала ротом якомога більше розслабивши губи.
я відчула невелике роздратування, коли жінка в приймальному почала запитувати паспортні дані, але вирішила залишитися сконцентрованою на схватці, яка знов от-от почалась. ось чому важливо, щоб поряд був партнер, який може назвати всі дані за вас, аби ви могли залишатися зосередженою на процесі.
біль посилився, мене мали перемістити до пологової зали, тому я відпустила Діму поїхати за моєю мамою, яка мала бути партнером у пологах.
наступні хвилин 15 для мене були як в тумані - ліфт, іще схватка, туалет, іще схватка. мені запропонували постояти під теплим душем і це трохи полегшило біль, я дихала, розчиняючись у ньому і коли відкрила очі побачила маму.
ми перемістились на кушетку, коли мій лікар вже приїхав. оглянувши він сказав «ооо Іра це мені дуже подобається, 4-5 см, ти молодчинка, що витримала цей час вдома!». наступні схватки було неприємно переносити стоячи і мені дуже захотілось залізти на кушетку, обійняти мʼяч і лежачи на ньому дихати стоячи на колінах. я відчувала, що малеча скоро зʼявиться, персонал мене дуже підтримував, тому налаштуватись було легше. голівка дитини мала опуститися ще нижче, але мій пузир був дуже щільним, тому мені зробили амніотомію - по ногам потекли мої води, по відчуттям дуже нагадує сечовипускання, але сама процедура взагалі безболісна. анестезією мені робити не передбачалось, пологи були дуже стрімкі, розширення йшло дуже швидко, і поки воно було недостатнім, ми перемістились у джакузі з теплою водою і гідромасажем - незабутнє відчуття, це був рай для моєї спини, і це дійсно допомагає! поки вода масажувала мені спину, мама поливала мені живіт теплою водою, і от знову перейми. вже відчутніші, я тримаю маму за руки і стискаю їх. тепер схватки були вже майже кожні 2-3 хвилини. після джакузі ми ще раз перевірили розкриття (схватка, дихай) - вже 8 см! мій лікар радів як ніколи. я була вже близько. мені допомогли залізти на кушетку, і дали мʼяч, але там мені вже було некомфортно, я дратувалась, тому пізніше мені допомогли сісти на стілець для вертикальних пологів.
до речі, увесь цей час мені дуже хотілося пити, тому було дуже зручно, що пляшка була з дитячою присоскою, мама постійно поїла мене з неї і я випила майже 1,5 л, губи постійно сохли.
на стільчику було вже приємніше, можна було впиратися ногами та спрямовувати біль схваток на низ. зʼявилося нове відчуття - дуже схоже на те, що хочеш покакати (лікар так і сказав😅). я мала спіймати пік цього відчуття, набрати повітря і залучаючи мʼязи преса потужитись вниз, видихнути плавно і швидко, набрати ще раз, видихнути, і ще третій раз за одні потуги.
так повторилося рази 4 і я вже майже засинала від безсилля, це дуже виснажувало, але мені залишилося найважливіше. коли показалась голівка моєї крихітки ми перемістились на операційний стіл, де я напівсидячи повторила ще 2-3 хвилі потуг. мені сказали, що зараз буде найвідповідальніший момент у моєму житті, що буде не боляче і це дійсно було так, схватки були вже позаду. ця наступна потуга, забрала майже всі мої сили, мої очі майже завжди були закриті, але атмосфера в кімнаті явно змінилася, і наступної миті мені на живіт поклали щось тепле і мокре, боже вона така маленька, сльози текли мені з очей, ми були разом.
🫒
Олівія
3650 кг
56 см
12:10
29.08.2023
