‼️ Попередження: цей юзер може не писати пости ДУЖЕ довго бо він лінива срака яка страждає від депресії проводить години на природі.
Дружно відписуємося і їдемо смажити шашлики

@theartofmadeline
The Bowery Presents
Aqua Utopia|海の底で記憶を紡ぐ
ojovivo
Noah Kahan
occasionally subtle

No title available
Misplaced Lens Cap

roma★
tumblr dot com
I'd rather be in outer space 🛸
Sade Olutola
The Stonewall Inn
Xuebing Du
sheepfilms
🪼
No title available
KIROKAZE

Origami Around
Lint Roller? I Barely Know Her
seen from Philippines
seen from United States
seen from Panama
seen from United States

seen from Russia
seen from Canada
seen from Bangladesh

seen from United Kingdom

seen from Netherlands

seen from Germany
seen from United States
seen from United States

seen from United States
seen from United States

seen from United Kingdom
seen from South Africa
seen from United States

seen from United States

seen from United States
seen from United States
@kapuchhik
‼️ Попередження: цей юзер може не писати пости ДУЖЕ довго бо він лінива срака яка страждає від депресії проводить години на природі.
Дружно відписуємося і їдемо смажити шашлики
Я пропустила 2 прийоми антидепресантів і відчуваю себе нікчемою.
Моє роздратування впливає на інших, вони почуваються погано через мене. Чого я в біса не можу тримати це при собі?
Я ледь не купила лезо, мені лише повезло що зі мною залишилася людина, якій не байдуже.
Я так ненавиджу свої фото зі сторони. Коли я роблю селфі чи знімаю себе на відео мені нормально. Але це різко змінюється коли це робить хтось інший.
Здебільшого коли я згадую події з життя, то це кадр "зі сторони" від якого мені стає огидно. Мені неприємно бачити себе від третьої особи, соромно за свій вираз обличчя, який видається надміру награним, за форми свого тіла, негарний кут і тд.
Урааа життя налагоджується
Мотивації вчитися нема. Мотивація щось їсти/готувати також відсутня.
Я зранку максимум щось солодке їм, п'ю таблетки і весь день на вулиці (нотатка:я можу собі інколи зробити ланчбокс.Гроші я не беру щоб не протринькать на якусь фігню). Потім приходжу додому голодна як вовк і мені вже нічого не хочеться окрім полежати, полистати у телефоні (нарешті мій час за гаджетами зменшується).
Приготувала собі яєчню на завтра. Вона дуже смачна. Там кисломолочний сир, 3 штуки яєць, кабачки та цвітна капуста.
муахаха, я добралась до сканера, очікуєм на жоску навалу, всім цьом
Як я можу допомогати іншим з менталкою якщо сама психічно хвора?
Я зробила собі тату (несправжнє) на місці шрамів.
Мама помітила те, що я намагалася (ні) приховувати і провела 'виховну бесіду'.
"Пообіцяй що не будеш шкодити собі" Ем... Я не можу пообіцяти річ у якій сама невпевнена????????
Вам приємніше обійняти чи бути обійнятим?
обійняти
приймати обійми
Мені подобається обіймати людей, (чи подушку) цього мені вистачає щоб відчути спокій
14 тижнів без самоушкодження.
Я змінила психолога.
Моя мотивація робити щось продуктивне на нулі.
Але принаймні думки нашкодити собі перестали виникати
Навіщо мені папір для акварелі/ гуаші якщо я можу взяти звичайний розмальований аркуш А4 і зробити власний 'шедевр' поверх цього?????????
Топ ідей для малювання
( я це ніколи не намалюю)
Вау, все таки намалювала.
Намальовано гуашшю на гамно папері
В останній час відчуваю себе безнадійно.
Саме в той час, коли я мала б дякувати собі за те, чого досягла. Але це здається нічим,у порівнянні з моїм становищем зараз. Ці відчуття тимчасові, вони нікуди не зникнуть, але принаймні не будуть тривожити весь час.
Спілкування з іншими здається порожнім, просто маленький крок до "нормальності".
Вже вкотре розумію що мені не варто сподіватися на якийсь глибший зв'язок. Це не означає що я перестала проявляти будь-яку ініціативу у розмові. Ні. Я просто перестала сподіватися що це переросте у щось важливіше за повсякденні розмови про ніщо.
Мене не полишають думки про справжню підтримку, якусь ніжність? Щоб хтось банально обійняв мене і побув тут без слів (бо я не зможу висловити свої почуття достеменно).
Так, ці всі речі теоретично я можу робити сама для себе. Але це складно.
Складно залишатися на одинці з собою і купою думок. Обійми не відчуваються такими важливими і цінними. Не знаю наскільки це здорово слухати сценарії власного самогубства чи ідеями як можно покалічити себе.
Я не можу контролювати думки, але маю волю не прислуховуватися до них і дозволити їм пливти далі за течією моєї 'хворої' фантазії.
Я не маю робити нічого цього. У мене ще є цілі, які принаймні потрібно спробувати досягнути. Але чи зможу я цього зробити без підтримки? Чи зможу вистояти це не потонувши? Без поняття.
І ніхто ніколи не дізнається цього, тож навіщо взагалі думати про це.
Треба зайнятися чимось корисним тут і зараз.
І не руйнувати свій день такими дурними запитаннями.
Мені вдалося робити алгебру.
Це не надто складно, я помиляюся у дрібницях або у ступорі бо забула елементарне.
Хімія то жесть
"Я не купила лезо, бо поруч була ти."
Сьогодні я вирішила погуляти, гадала зайти в магазин і купити лезо з іншими речами. Як раз я була сама. Але натомість я познайомилася з дівчиною, мені не хотілося купувати подібних речей у її присутності.
Згадуючи це, я лише можу подякувати їй та собі.
Вона ж навіть не буде про це здогадуватися...Ех...
Мій лююбімік
Норм
Топ ідей для малювання
( я це ніколи не намалюю)