eat, pray, love

сентиментальний споглядач життя, свободи посівач пустельний [ всі вірші, проза та фото належать автору ]

[kesemartian]

[kesemartian]

⋄ ⋄ ⋄

я тебе помічаю усюди:

у сплетених руках перехожих,

що не втратили вогник у грудях,

їхній погляд не злий, не ворожий,

їхня пристрасть така неосудна.

⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀

я сліди твої скрізь помічаю

на локаціях перших подій:

поцілунок під снігом лютневим,

мої змерзлі долоні ховаю,

не ховаючи марних надій.

⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀

я минулого бачу відбитки

у гудках телефону невпинних

після довгих нічних діалогів.

тепер ця розмова навіки

лише в згадках старих некрологів.

⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀

ти у кожному сонця відблиску

від води у медовому серпні,

що остуджує п’яні тіла.

ми обіймемось до кісток тріску,

без обіймів живеться нестерпно.

⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀

ти залишився ясним відбитком

на заплющених міцно повіках.

кожну ніч я волію ті думки

відбустити у владу морфею,

щоб із променем ранку зустріти.

⋄ ⋄ ⋄

[kesemartian]

дозволь мені бути собою,

пізнай, пригорни й відпусти.

я непрозірною добою

тебе віднайду у пітьмі.

⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀

дозволь мені бути з тобою,

не зводь тих мінливих фортець.

нап’ємось любові хмільної,

вагання зведем нанівець.

⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀

дозволь собі бути зі мною,

не бійся жорстокості долі,

впусти ту пекучую зброю

щоб чистими були долоні.

[kesemartian]

«я поглянув тобі в очі.

силуети кажуть, що там спокій»

(с) Sadsvit

[kesemartian]

живи для самої себе

не принось себе в жертву

і не роби жертвами інших.

[kesemartian]

⋄ ⋄ ⋄ те, як тримаєш ти зброю - палкої жаги ілюстрація. мій спокій - лиш поряд з тобою любити - моя сублімація. ⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀ замість грізних наказів військових шепіт «люблю» в твою рацію. я затишшя знайшла в нічних зорях, їхнє сяйво - моя адаптація. ⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀ щоб боротись за мирне буття не потрібна жорстка агітація. повернутись до свого життя - така бажана всім кульмінація. ⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀ замість співів весняних - сирени, замість мандрів - евакуація. до межі натягнуті нерви перетворяться в галюцинацію. ⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀ нас уже не розлучать транзити, та ніяка масштабна міграція. встати з колін та ожити - народна реінкарнація. ⋄ ⋄ ⋄

[kesemartian]

⋄ ⋄ ⋄ від куль заховаю, підставивши груди, боротимусь за нашу долю. за милі далекі завжди гріти буде твоя, така рідна долоня. ⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀ у мріях єдине: віддатися повністю, кохати тебе без остатку. забути той морок, і з чистою совістю обняти тебе на світанку. ⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀ хоч зараз в руках я тримаю рушницю, бо замість руки тепер - зброя, я знаю: як ти до підйому приснишся, то буду готовий до бою. ⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀ я з самого ранку встаю із туманом, тобі залишаючись вірним. ми встанем з колін, залікуємо рани, додому повернемось вільними. ⋄ ⋄ ⋄

[kesemartian]

вітаю, любі

я повернулася ♡

хотілося звернутися із невеличким зверненням-відвертістю. на жаль, я звикла читати поезію та створювати свою російською. цей блог - не про суспільство, культуру чи політику, але мені важливо поділитися тим, як мені прикро. як би прикро мені не було, але я маю прийняти той факт, що ситуацію потрібно виправляти, я це роблю цілком і повністю із власних бажань та поривів. думати, рефлексувати та єднатися зі своїми почуттями мені легше українською.

тому ласкаво прошу, берімося за руки, я привідкрию занавіс душі, якщо довіритесь ☾

[kesemartian]

⋄ ⋄ ⋄ до себе тепер - тільки ніжно, про все потайне - голосніше, жадання мене закликає пірнати у душу все глибше. ⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀ я ставлюсь до себе ніжніше, не мерзну за шатами відчаю, бо світла триматись міцніше вже стало новою звичкою. ⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀ піклуюсь про себе я ніжно. і, збуджена пристрастю вранці, приймаю той заклик до бою, що стане теплом на румянці. ⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀ до себе - з великою ніжністю. нас двоє: мій відчай і я, провірку пройшли на суміжність і разом пішли в забуття. ⋄ ⋄ ⋄

[kesemartian]

⋄ ⋄ ⋄ коли пристрасть моя напівмертва, а снагу огортає пітьма, я в ту тьму загляда не як жертва, я стрибаю туди, як хижак. ⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀ поглинає скажена похмура на шляху до мого забуття. вочевидь, не такої фортуни я бажала від плину життя. ⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀ у пориві спонтанної тяги палка муза немов ожива, ця непевність вже точно остання, страх загублено без вороття. ⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀ помсти меч підіймаю до бою на губах - крові свіжої смак, бо з пітьми, що затьмарює болем, споглядає вже інший хижак. ⋄ ⋄ ⋄

[kesemartian]

два сахара в твой чёрный крепкий чай,

оставленный на кухне невзначай

душа моя раздета наголо,

ведь два - моё любимое число.

за два часа лететь к тебе в аэропорт

отстроить наш надежный, крепкий форт

меня к тебе по зову сердца занесло,

ведь два - моё любимое число.

два сердца подгоняют сладким ветром

две тысячи томящих километров.

и несмотря на расстояние тепло,

ведь два - моё любимое число.

два наших тела не бывали так близки

до хруста две сцепленные руки,

твоя ладонь - недостающее крыло,

и два - моё любимое число.

мы двое против мира, как повстанцы,

для чувства преданности новобранцы,

оно нас спрятать от невзгоды предпочло.

а два теперь - моё любимое число.

© Kesemartian, 2022

[kesemartian]

любовь - цветов пыльца

с амуром в унисон,

но нынче не весна,

а горечи сезон.

⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀

в нас до краев любви,

мы выбираем - ранить.

а боль, как ни крути,

заляжет тенью в памяти.

⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀

куда тут приземлиться,

когда радар мой сбит?

мне хочется забыться

сбеги, мой друг, и ты.

⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀

любовь - пыльца цветов,

их сонмище вокруг -

я сбилась со счетов

цвети и ты, мой друг.

© Kesemartian, 2022

[kesemartian]

ранний морок осел на ресницах,

не давая и шанса прозреть.

постараемся больше злиться,

о былом больше не сожалеть.

⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀

не найдя в моем взгляде ответа,

ты упрямо чертишь пробел.

гонка с тенью моей - эстафета,

где свой жезл передать не успел.

⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀

весь испуг обойди стороной,

не боясь предстоящей разлуки.

оказавшись со мной за чертой,

сожми крепче сцепленные руки.

⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀

в мое сердце пробрался туман,

городской беспросветный смог.

залечи мои старые раны,

как никто до тебя не смог.

© Kesemartian, 2022

[kesemartian]

моя миссия - быть тебе гаванью,

между нашими душами фальцем,

в минус Цельсия стать нежным пламенем

и согреть твои тонкие пальцы.

⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀

когда мысли окутаны тенью,

я сама с ней сражусь, будь спокоен.

падай, плачь на моих коленях,

оставшись по-прежнему воином.

⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀

все сомненья и страхи - ничтожны

их исход - в твоём взгляде усталом.

так сложи же свой меч в мои ножны,

дай мне быть твоим тихим причалом.

⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀

пока сердца порывы в слиянии

моя совесть чиста перед кармой.

знай одно: на любом расстоянии

я все время держу тебя за руку.

© Kesemartian, 2022

[kesemartian]

этот ранний рассвет - обещанье весны,

я забылся во мгле и не помню имён.

но твоё, дорогая, как ни крути,

я из памяти вычесть, увы, не силён.

⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀

я и рад был бы перекипеть наконец,

перейти полуночных горячек порог,

но незримая нить между наших сердец

охраняет меня от напрасных тревог.

⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀

все попытки ослабить безумный азарт -

обреченная на неудачу война.

я готов за сближенье вступить в авангард,

ведь твой взгляд - пограничная там полоса.

⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀

старый китель военный прожжён от огня,

растерялись сомненья на фронте,

но ведь все революции внутри меня

начинались с рывка твоих бёдер.

© Kesemartian, 2022

[kesemartian]

флягу с ромом, достав, разделю пополам

включу джаз, под который сбежим,

утанцуем, боясь, что найдут по следам

как вещдоки друг в друге сгорим.

⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀

твои черти, порой, прогоняли с пути

я из ревности бережно их утоплю.

я забыла пароль, перебрав все ключи...

наплевать, по биению сердца найду.

⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀

доберёмся до линий тревог пограничных

взберёмся на крыши высотных домов,

наблюдая за жизнью трамваев столичных,

опоздавших такси и ночных поездов.

⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀

каким же он кажется нынче спокойным,

город сонных видений и мелочных грёз,

когда свет жгущих ламп погасил он покорно,

своё бремя подальше от спящих унёс.

⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀

моих сил хватит только на это свидание,

до рассвета сидеть, распивая весь ром

ведь я знаю, мой тыл - в твоих тёплых объятьях,

твои гибкие плечи - мой бастион.

⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀

наш побег от забот - боевой саботаж

мы от города взяли его одобренье,

не боясь, что найдет среди прочих пропаж

двух пьяных, нашедших друг в друге спасенье

© Kesemartian, 2022

[kesemartian]

ты засыпаешь, сняв с себя оковы дня

не замечая до упора гор посуды

скажи, ты не устал, эмоции пленя,

чинить над ними яро самосуды ?

⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀

ныряешь в омут с головой, сомкнув ресницы

ты, сам ещё того не осознав,

стал предводителем своей темницы

за пылкий нрав смиреньем наказав.

⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀⠀

я знаю, холодность - твоя броня,

но я до чертиков люблю твои причуды.

давай, забывшись и друг друга не виня,

раскачивать желаний амплитуды?

© Kesemartian, 2021