Який вигляд могли б мати чотири найпрекрасніші картини із «Небесного благословення», якби вони були полотнами відомих художників із нашого світу?
Картина Сє Ляня ӏ Принц звеселяє богів
Френк Діксі «Дві корони» ӏ The Two Crowns by Frank Dicksee
На картині Діксі зобразив середньовічного принца, який з тріумфом повертається додому. Проїжджаючи містом, герой полотна бачить розп’яття і терновий вінець Христа, що різко контрастує з його власними яскравими обладунками та коштовною короною.
Хоч принц оточений радісними підданими, але він завмирає перед образом бога — яскравим нагадуванням про те, що світська влада й багатство не мають жодного значення.
Картина Ши Цінсюаня ӏ Молодий пан проливає вино
Мікеланджело да Караваджо «Вакх» ӏ Bacchus by Caravaggio
Вакх (або Діоніс) — один з найпопулярніших богів Давньої Греції, бог рослинності, родючості, вологи, покровитель виноградарства й виноробства. У переносному розумінні Вакх — це вино і пов'язані з ним веселощі.
Вакха, традиційно зображуваного прекрасним античним божеством, Караваджо змалював юнаком з простого люду, хлопцем, яких десятки в тавернах і борделях, куди сам художник часто навідувався.
Картина Пей Міна ӏ Генерал трощить меч
Рафаель Санті «Сон лицаря» ӏ The Vision of a Knight by Raphael
На картині зображений молодий лицар в обладунках, він спить під лавровим деревом в оточенні двох жінок. Одна жінка, уособлення чесноти, тримає в руках книгу і меч, інша, уособлення чуттєвої насолоди, тримає квітку.
Хоча в поемі «Пуніка», якою, ймовірно, надихався художник, чеснота та насолода є суперницями, проте на своєму полотні Рафаель зобразив їх як рівних. Можливо, книга, меч і квітка, які вони тримають, — це символи вченого, солдата й коханця, якості яких має поєднувати в собі ідеальний лицар.
Картина Юйши Хуан ӏ Принцеса розтинає горло
Вінченцо Катена «Юдита» ӏ Judith by Vincenzo Catena
В основі картини — біблійний сюжет. Полководець Олоферн з армії Навуходоносора брав облогою місто Ветилію, де жила вдова Юдита. Щоб врятувати рідне місто, удовиця прибула у табір Олоферна та звабила загарбника.
Вночі, коли той спав, мужня Юдита відрубала голову ворога й таємно покинула ворожий табір. Вояки пізно знайшли убитого ватажка і, налякані його таємничою смертю, зняли облогу міста та подалися геть. Так хоробра жінка врятувала рідне місто від знищення.