неможливо врятувати того, хто не бажає бути врятованим.

ellievsbear

oozey mess
Aqua Utopia|海の底で記憶を紡ぐ
No title available
TVSTRANGERTHINGS

★
YOU ARE THE REASON

titsay
d e v o n

Andulka
will byers stan first human second

No title available
cherry valley forever
KIROKAZE
Mike Driver
trying on a metaphor

Kaledo Art

❣ Chile in a Photography ❣
Game of Thrones Daily
Misplaced Lens Cap

seen from Germany

seen from Singapore
seen from United States

seen from T1

seen from Germany

seen from Israel
seen from United States
seen from Tunisia

seen from United Kingdom
seen from Spain
seen from United States

seen from Taiwan
seen from United States
seen from United States

seen from United States
seen from United States
seen from United States

seen from United States
seen from Spain
seen from United States
@offellia
неможливо врятувати того, хто не бажає бути врятованим.
так сильно весняне загострення я ще ніколи не відчувала.
треба змиритися з циклічністю; з цією репрезентацією уробороса, яку ми називаємо життям.
він сказав записувати думки завжди, коли хочеться, навіть якщо зовнішні обставини цьому не сприяють. хто я така щоб не дослухатися?
досі відчуваю на собі його дихання і смак губ. якби могла, я б лишилася біля нього сьогодні. у повітрі завис запах його цигарок. тепер я часто відчуватиму його, правда? і я зараз не про запах. він справді унікальний. я знаю, для нього я не така, та я безумовно вдячна, що він стає таким для мене.
посміявся, коли я вкусила його губу при поцілунку. цікаво, чи бачить він, як я посміхаюсь дивлячись на нього?
мій щоденний маніфест: не знати щось це нормально.
раніше я сказала б, що мені більше подобається бути з собою, ніж у стосунках з кимось. але сьогодні зрозуміла: твердження неправильне. мені подобається бути у стосунках з людиною, яка надає мені достатньо простору для саморозвитку та 'вільного дихання'. здорові стосунки – це не про обмеженість, нав'язливе проводження часу разом та не про жертви.
я спілкуюсь з масами, але завжди помічаю індивідуальність: інколи вона ніяка, інколи підходяща. коли стається останнє, то відчуття які ти відчуваєш вже не опишеш словами. їх поки ще не придумали, тобі доводиться пояснювати це собі самостійно. звичайно, ти робиш помилки в цьому, але з часом все стає на свої місця. хоча все ще не знаходиш слів у будь-яких мовах. по почуття індивідуальні.
дуже сильно втомилась. навіть не розумію чому. просто не бачу майбутнього взагалі ніяк. все безсенсовне.
з ним ділитися нічим не можна. він роздасть це світу. це перестане бути моїм. або нашим.
так, навчатися це складно. але як же я рада, що я вчу те, що мені подобається. як же я рада, що мене оточують люди які стимулюють мене ставати краще і розвиватися в улюбленій (і важкій водночас) сфері.
колись я теж хотіла б бути тією людиною яка подорожуватиме і викладатиме фото по типу "some from the day in paris" так, наче те що я там опинилась це цілком звичайно. це зрозуміло. нормально. не щось таке чим я по-доброму вихвалятимусь все своє життя.
кожен раз коли бачу якісь відео з милими фразами я дуже хочу відправити їх йому. але натомість просто ставлю лайк і йду далі. чомусь мені здається, що він і так все розуміє. чи ні? заплуталась.
буду потроху повертатися в тамблер, бо є що сказати, але не іншим людям вживу. :)
ви більше любите...?
маленькі пости (нотатки, цікаві моменти, найголовніше)
великі пости (розлогі думки людей, те як пройшов день, тощо)
свій варіант в коментарях!
так приємно коли з усіх вона фотографує саме тебе.
My roman empire is that meme of Tarkovsky saying: 'Poetic cinema' while looking awe-struck, and that ppl use it thinking he means like "when a movie is really good", but he's actually talking about a specific film movement - Ukrainian Poetic Cinema - which influenced his work a tone, and a Ukrainian film director - Oleksandr Dovzhenko who was on the forefront of this movement in the 1920s - 1930s, and you can find also find the influence of the artistic continuation of the Ukrainian Poetic Cinema in the 1960s in his works, and he stanned Parajanov, and still the Western academia erases that influence, pushes the Ukrainian Poetic Cinema of the 1960s into the same box of the Soviet New Wave, even though this is a very distinct artistic movement with a unique visual grammar that you don't find in the russian New Wave, because the lens through which the cinema is viewed is still deeply colonialist
In the first week of April the weather turned suddenly unseasonably, insistently lovely. The sky was blue, the air warm and windless, and the sun beamed on the muddy ground with all the sweet impatience of June.
– Donna Tartt, The Secret History
проблема (перевага?) полягає в тому, що ти назавжди залишишся з собою. неважливо що і хто навколо тебе, це все тимчасово, як би ти не заперечував цього. але ти у себе будеш завжди. особистість в людині вкрасти неможливо. видозмінити – так, але не забрати.
цінність.