“Біла ворона” - діагноз чи виклик світу?
Чи легко бути білою вороною та чи можна таких людей вважати сильними? Поговоримо про популярний “статус”, розглянемо під різними кутами та поглядами.
Синдром «білої ворони» найбільш розповсюджений серед підлітків. Така популярність зовсім нелегкого становища в суспільстві, зумовлена періодом фізичного та ментального дорослішання. Простими словами, у більшості випадків, підлітками керують гормони. Але чому ж «білі ворони» присутні і в дорослому житті?
Люди є представниками хижих ссавців. І як притаманно хижакам, формуючи групу, вони виділяють найсильніших та найслабших. За логікою, сильні займають позиції лідерів, слабкі вигнанців. Так чи справді ці люди слабкі, чи причина їхньої штучної відстороненості полягає в іншому?
Для початку звернемо увагу на визначення, «біла ворона» - це особа, що за певних обставин зазнала не сприйняття себе в суспільстві, що призвело до самотності. Дуже часто, люди дозволяють робити з себе вигнанців. Особа, що не може дати відсіч іншим, в апріорі займає позицію слабшого та стає предметом насмішок. В природі, хижаки, аби вижити першими знищують слабких. Це можна називати як завгодно, інстинкт виживання або природній відбір, але для людей він аналогічний.
Другий варіант, це коли погляди людини та її оточення не сходяться. Виховання, інтереси, релігія та національна приналежність – все це мимоволі провокує агресію з боку більшості. І не обов'язково, що ваші уподобання особливі, ви можете бути середньостатистичними жителем, але все одно не зможете подобатися всім. В оточені обов'язково знайдеться людина, яка терпіти вас не може. Чи станете чужим залежить від вас самих та опонента. Особа, що може відстояти свої права, не стане «білою вороною», бо зможе отримати підтримку від тих хто поділяє думку. Люди не стають опорою для тих, хто не може захистити себе та власні інтереси.
«Чи легко бути «білою вороною»?» напевно, це найбільш ідіотське питання, яке тільки можна вигадати, бо як може бути легко тим, хто залишився поза соціумом. Назіп Хамітов, у своїй праці «Філософія самотності» говорив, що людина, яка за власною волею стає самотньою, обирає дорогу дорослішання. Ми розуміємо, що ті, хто змушені залишитися одні, обрали дорогу самознищення, бо ж увесь час будуть поглинуті негативними думками, почуттям відстороненості та обмеженості.
Чи маємо ми право називати таких людей сильними? І так, і ні. Слабкі, тому що в певний період не змогли захистити себе та відстояти власні позиці. Сильні, тому що знаходять в собі ресурси аби боротися. Та чи борються всі, звичайно ні, але ми говоримо про більшість.
«Біла ворона» - це або діагноз, або виклик світу. Ви або до кінця життя залишаєтеся тінню, або з часом стаєте сонцем.