#weird tales

[diana-andraste]

Medusa, Virgil Finlay, 1935

Illustration for Weird Tales short story Dancing Feet by Paul Ernst

[glamnessaaumisc]

TTRPG Party: WEIRD TALES!

Doing a TTRPG session with a few friends. Welcome to the City of Common Hill, West Virginia, known (in this universe) for being the home of the illustrious Mothman and other mysterious cryptids. It is also the home of six intrepid investigators:

Edward Sealandeal: The owner of the Planet Pluto VHS shop, Edward is a conspiracy theorist from the neighboring town of Greyhill who's looking to prove his outlandish beliefs.

Cassandra Wayfarer: Cass is a Mysterious Fucking Detective, a real private investigator who suffers from amnesia due to Gideon accidentally hitting her with his car.

Gideon Gamliel Sawyer: Gideon is a soldier of the Lord, seeking to teach His Word to the godless heathens of Common Hill. His maternal grandfather is Indrid Cold; that's where he got his creepy smile.

Sabela Wayne: Sabela is a chill wanderer who's known to fuck around a lot in Common Hill. She naturally gravitates towards weirdos, which is why she's in the crew.

Vic Arkwright: The youngest of the gang, Vic is the granddaughter of the late mayor and founder of Common Hill, Iris Arcwright. [I misspelled her name in the art don't worry about that.]

Gerald Willikers: Mr. G. Willikers is a family friend of the Arkwrights who lives with Vic. He's easygoing and his favorite hobby is woodworking. [I spelled his name wrong too wah.]

What WEIRD adventures will these goobers go on?

[phoenix-chet]

I went back to show my friend Weird Tales and got to Star of the BPRD

Abe what the fuck is that

[mahgnib]

C. Barker Petrie cover art for the August, 1926 issue of ‘Weird Tales”, 100 years ago this month.

[somethins-art]

Conan thing I sketched out while listening to one of the short stories, I didn’t really wanna clean it up, but I liked the shapes too much

[charnel-grounds]

Stephen Fabian (1930–2025), “The Best of Weird Tales”

paperback cover art, ink on paper, 1997 — source

[fungifromyuggoth17]

4 СЕРПНЯ 2026 РОКУ ОЧИМА БРЕДБЕРІ

"Today is August 4, 2026," said a second voice from the kitchen ceiling, "in the city of Allendale, California".

Саме такими словами починається відоме оповідання Рея Бредбері There Will Come Soft Rains.

Історію було названо на честь однойменного вірша американської поетки Сари Тісдейл, опублікованого під час Першої світової війни та епідемії іспанського грипу.

В історії, сюжет якої розгортається у цей день, Бредбері олюднює повністю роботизований дім, який вистояв під час ядерної катастрофи. У ньому більше немає мешканців, однак лишаються автоматичні системи, які продовжують свою щоденну рутину: застилають ліжка, готують сніданки та миють посуд господарям, від яких лишилися лишень обриси на стіні. Наприкінці вечора система навіть зачитує своїй загиблій господині вже зазначений вище вірш Тісдейл.

Зрештою у будинку випадково зчиняється пожежа, після якої в домі лишається тільки одна стіна — та, на якій знаходиться гучномовець, приречений навіки оголошувати дати в порожнечу.

Уперше оповідання побачило світ 6 травня 1950 року в журналі Collier's, а згодом було перероблено для роману The Martian Chronicles у розділ August 2026: There Will Come Soft Rains. У подальшому перевиданні за 1997 рік дату змінили на 2057.

Бредбері написав історію під впливом кадрів із наслідками ядерного удару по Гірошімі, в особливості з тінями, лишеними від людей.

Коли в інтерв’ю для The Christian Science Monitor у Бредбері запитали, який його твір найбільше відображає його особистість, він назвав саме цю історію. Прокоментував він це отак:

«Це чудова науково-фантастична напів фентезійна метафора того світового смутку, який сколихнув нас у 1950 році […]. Зараз ми бачимо, що у світі склалася ситуація з розподілом сил, яка може проіснувати ще чимало років між певними трьома державами. І, можливо, нам вдасться зберегти непевний мир. На це я й сподіваюся…».

[pentergeist]

I may have found the funniest premise yet. I'm half intrigued.