Той, за яким сумую щодня
Друг, порадник, людина, яка, незважаючи ні на що, мене підтримувала та любила – мій тато. Чоловік середнього зросту, з проблисками сивини та повними загадок карими очима. З самого малечку вчив мене бути доброю з людьми, адже він таким і був. Добрий, спокійний, розумний, непередбачуваний. Головною його рисою я вважаю комунікабельність, він завжди вмів знайти спільну мову з людьми і всі його за це любили та поважали. Татко вже змалечку вчив мене читати, допомагав мені в розв’язанні задач та прикладів в школі, адже математика мені давалась не завжди. Згадую, як завжди в шкільному віці грала з ним футбол та волейбол в хаті ризиновим м’ячем, за що мама завжди на нас кричала. Я вже в першому класі знала хто такі Анджеліна Джолі, Бред Пітт, Том Круз, Сальма Хайєк, Пенелопа Круз, Кетрін Зета Джонс. Він був в мене кіноманом, тому перед переглядом кожного фільму вже в більш дорослому віці, слухала від нього рецензії на кожен фільм. Мого тата завжди любили мої друзі, адже він завжди міг порадити щось, просто поговорити, а головне розсмішити. Моя найкраща подруга неодноразово мені повторювала, що хотіла б мати такі відносини з своїм татом, як у мене з моїм.
Часто його не бувало вдома, адже він часто їздив у відрядження. Завжди проводжала його з сльозами на очах, чекала з нетерпінням його дзвінків, а потім і самої зустрічі. Зустрічаючи його, завжди стрибала в його обійми, розціловуючи та говорячи як я сумувала. Любила походи на річку з татком, особливо коли була маленькою. Він мені колись розказував, що коли я була у віці трьох років, то любила спускатись з ним по течії на річці, завжди ходила з ним на рибалку, подавала йому наживку(черв’яків) , зараз ні за що б не взяла черв’яка в руки. Ще мій тато, незважаючи на свої 48 років, хотів бути сучасним та молодіжним, тому зареєструвався майже у всіх соціальних мережах, таких як «ВКонтакте», «Одноклассники», «Facebook», «Skype».
Останнє його відрядження стало для мене найжахливішим. Він не повернувся з нього живим. Та найгірше те, що перед тим я не розмовляла з ним по телефону близько місяця. Я не встигла йому сказати як сильно я його люблю, що він був, є та буде найкращим для мене. І починаючи від 25 грудня минулого року, я пишу йому листи кожен день, в яких розповідаю про все,що болить на душі, але розумію, що словами не передати ту біль, яку я відчуваю та ту любов, про яку часто йому не говорила.
Я хочу, щоб ми цінували те, що маємо, щоб потім як і я «не писати листів».
P.S. Для найкращого в моєму житті, якого безмежно люблю і дуже сумую. E-QRbJXq�