Дівчинка з вогником в душі

Маска стерви, в душі маленька дівчинка з щирим серцем ❤ Чому стерви? так легше

[illusionofyourheart]

цікаво, як навчити людину чути тебе

не тільки слухати і зачасту пропускати це повз вух, а насправді чути тебе і розуміти....

це важко, так не спрою, але ж цілком реально

то чому ж до тебе це ніяк не дійде?

ти чуєш мене - а я чую тебе. все ж просто, чи не так?

[illusionofyourheart]

ні про що

Іноді так хочеться втекти туди, де ніхто тебе незнає, туди де тільки спокій, туди де цінують твій простір та твої думки, навіть якщо вони і недовподоби комусь, туди де можна нарешті розслабитися і ні за що не перейматися, туди де серце буде спокійне, а з обличчя не буде сходити посмішка.

Інколи хочеться забутися, закружляти у вихорі таких чудесних, веселих та незабутніх пригод/подій, щоб навіть забути хто ти і що тут робиш, щоб усі негаразди і печалі самі собою кудись зникли, наче розчинилися в повітрі мов їх тут і не було.

так хочеться нарешті знайти своє місце в цьому світі, своє щасливе місце в цьому грьобаному, але прекрасному світі!

p.s. не полишайте пошуки себе та свого місця і Ви обов'язково знайдете те чого так не вистачало Вам та Вашій душі!

[illusionofyourheart]

ах, яка краса навколо😍

[illusionofyourheart]

так як не вдалося поїхати на море цього літа, то стараюся проводити свій відпочинок хоча б на річці, але скажу так ця краса мене просто зачаровує. тихе місце, сонячна погода, великі хвилі, прохолодний вітерець та кохана людина і все тобі для щастя більше нічого не потрібно. Єдине твоє завдання на цей час насолоджуватися моментом: моментом зустрічі та довгоочікуваним відпочинком!!!

[illusionofyourheart]

стосунки на відстані це взагалі законно?

дибільне питання - знаю, але саме таке питання виникло в моїй голові. Враховуючи події останніх місяців/років це цілком адекватне питання.

Важко бути з коханою людиною тільки думками! Знаєте, як важко коли твоїй близькій людині погано як морально так і фізично, а ти не можеш бути поруч з нею в цей момент....бо ти на відстані ....ці прокляті кілометри між нами.

Коли ти прокидаєшся зранку хочеш повернутися, поцілувати свою кохану людину, ти повертаєшся а там пусто...ти дивишся в порожнечу, замість того щоб дивитись в очі....в очі, які щасливі, що прокинувшись бачать тебе....очі сповнені коханням!

Можна ще багато тут перечислювати негативні сторони, але є і один плюс! Який? Що кожна ваша зустріч після довгої розлуки, не схожа на іншу. Кожного разу у вас нові емоції, слова, моменти! Ви насололжуєтеся вашою зустріччю і у вас зовсім немає часу на якісь сварки та непорозуміння. Бо в цей момент, ви разом -ви щасливі і нехай весь світ зачекає, а всі негаразди відійдуть в сторону....

хочи ви і розумієте що цього разу розлука буде ще болючішою для вас обох!!!

P.S. цінуй кожен момент зі своєю людиною!!! Бо він є неповторним!! І нехай відстань вас не лякає і не розлучає!!!

[illusionofyourheart]

хочете бути щасливими? так?

тоді обривайте всі токсичні стосунки з людьми. правда, ні чим хорошим це не завершиться...не виправдовуйте людину, яка причиняє вам біль..дуже часто це виявляється навмисно....як доказ своєї могутності та повної влади над вами!!!

[illusionofyourheart]

Вечерком я с букетом ромашек Загляну поболтать.  Обо всем. Крепкий чай из фарфоровых чашек, Тишина. Мы на кухне вдвоем. Слово за слово, словно струится Между нами живой ручеек. Лунный свет на ладошку ложится И над лампой кружит мотылек. — Помнишь? - Помню… — А знаешь? - Конечно! Дорогая, родная моя!!! О семье, о проблемах сердечных Говорим, ничего не тая. Пышный куст белоснежной сирени За окном в свете юной зари… Почему так торопится время, Когда Сердце с Душой говорит…

[illusionofyourheart]

Весілля не доказ кохання

існує стереотип, що пара повинна обов'язково одружитися і мати штамп в паспорті, але чи показує це що партнер вас любить, що він буде вірним і до кінця вашого існування залишиться з вами? ні!!! то чому ми так багато уваги приділяємо цьому заходу по суті безглуздому...адже це тільки показ своїх почуттів на публіку, розважання рідних, друзів, які тобі раніше твердили, що це не твоя людина. Навіщо вам цей театр тривалістю в два дня?

ламайте стереотипи, робіть так як вам заманеться, не слухайте чужі поради, адже не завжди вам бажають добра! хочете пишне весілля грайте, хочете просто розписатися ваше право, не хочете ні того, ні іншого не робіть тоді....живіть як є....будьте чесними з собою...бути щасливим з людиною можна і без пафосного весілля, без театру на публіку...

і пам'ятайте щастя любить тишу, адже заздрість присутня в кожному і ніколи не виносьте ваші сварки в сім'ї на огляд іншим!!!

[illusionofyourheart]

Цінуй...

цінуй своє життя, бо воно в тебе єдине

цінуй кожну мить, бо вона неймовірна, вона єдина в соєму роді, вона унікальна і ніколи не повториться

цінуй кожну помилку, бо вона тебе навчає

це твій шлях і все в твоїх руках, але не забувай цінити те що маєш, не забувай дякувати тим людям, які поруч з тобою попри всі негаразди та просто насолоджуйся собою, людьми, природою, моментами, безглуздими балачками....не забувай жити!!! Бо час тебе не жде - він плине...рухайся до своєї цілі, рухайся до насолоди....

[illusionofyourheart]

нерозуміння рідних - пекло

Як же дістала ця відстань....відносини на відстані це дуже важко...хоч ви і старається зробити все можливе....але інколи весь світ проти тебе...ти все одно не здаєшся йдеш до кінця...але це морально важко...коли всі збоку твердять тобі що головне навчання, робота а не відносини, не сім'я....я не хочу ціле життя витрачати на навчання, потім на роботу, а в 40 років не знати, що робити....бо залишилася сама за те з кар'єрою і то не факт...можливо з психічним розладом....😔😔😔як прикро, коли твої батьки через свої помилки молодості, травлять тебе і не розуміють, що я не вони....в мене своя дорога і свої помилки через, які я повинна пройти сама, можливо з їхньою підтримкою а не з вічними докорами!

[illusionofyourheart]

Хочеться трішки чуда🎄🎈🎄

Хочеться знову прокинутися маленькою безтурботную дівчинкою. Хочеться просто вибігти на вулицу робити на снігу ангелочка, кричати "мамо, дивись я зліпила сніговика" , хочеться щиро радіти снігу, вибігши на вулицю і незважаючи на прохожих закрутися в танці зі сніжинками, а потім просто впасти на сніг та радіти. Писати листи Діду Морозу та Св. Миколаю. Бігти до ялинки та шукати подаруночки та радіти своїй знахідці, дивитись з батьками новорічні фільми, дурачитись. Хочеться просто хоча б на день знову відчути себе дитиною, повірити в казку і бути щасливою.

[illusionofyourheart]

От сидиш сумуєш за людиною, проливаєш сльози, а навіщо? Та людина навіть і не розуміє, що причинила, тобі біль, біль, яка тебе просто нищить зсередини.....ти вже більше не та весела і усміхнена дівчинка, ти похмура і занурена в себе дівчисько, яке боїться до себе підпускати людей, вона стала злою, агресивною, вона постійно мовчить......ій є що сказати, але вона мовчить.....вона веде діалог, але з душею та своїм розумом....напевно вона збожеволіла і її давно потрібно відправити далеко від людей, а вдруг це якась епідемія і це заразно? Їй потрібно зникнути, щоб віднайти себе......

[illusionofyourheart]

Люблю прогулюватися старовиними вуличками міста, я наче проживаю нове життя, так як ніби я відкрила книгу і поринула у світ чиїхось фантазій, а може і своїх....де все так просто, де все сповнене історією, історією чиїхось драм, сподівань, пригод, мрій... прогулюючись ними я їх читаю, як улюблену книгу, яку читаю щоразу і щоразу все по-іншому..... вулиці не змінюються, а от ставлення, ставлення змінюється завжди...

[illusionofyourheart]

День. Сонячне проміння  зцікавістю заглядає у вікно однокімнатної квартирки, там панує  затишок. Вона сиділа за своїм лептопом переглядала знову якийсь серіал, таке відчуття, що тими серіалами, вона жила. І ось веселі вигуки з серіалу перервав телефоний дзвінок. Знайшовши свій телефон серед купки конспектів, вона здивувалась тим що побачила, хто саме до неї телефонує. Вона не вірила своїм очам, серце чомусь розпочало шалено битися, мабуть від радості....а можливо....хоча це й не так важливо...мільйон думок в голові прокрутилось за секунду. І ось настав цей час, коли вона відповіла:”я слухаю”. Зовсім банальна розмова, знову вона надягає маску і робить вигляд, що все чудово, що це не її кожну ніч розриває від нестерпного боюі від його вчинків, що це не вона кожну ніч ридає в подушку, що це не вона........ під час тієї розмови вона боролася зі своїми внутрішніми демонами...адже всі ми добре пам’ятаємо ту біль, яку причинила нам близька серцю людина....важко повертатися.....але вона пробачила йому все.....чому?....бо мабуть дурна...а можливо навпаки розумна...але хтож його знає?...все покаже час....час, який іноді зрадливо мовчить...

перш ніж кидатися, якимись словами подумайте добренько....це ранить...і якби потім ви не вибачались, пам’ятайте гіркий осад  залишається ЗАВЖДИ...не кидайтесь своїми не обдуманими фразами направо і наліво...

[illusionofyourheart]

Атмосферно на вулиці - атмосферно в душі 😉 Незважаючи на всі незгоди потрібно вміти знаходити в собі сили і йти вперед, закриваючи двері минулого і відкривати двері сьогодення для чогось нового, незвіданого і шаленого😉

[illusionofyourheart]

Кожен раз задаю собі питання чи можна втекти від себе? Чи можна втекти від людей? Я боюсь своїх думок, вони мене лякають.....біль, яка вирує в мені знищує мене, байдужість людей, які мене оточують мене вбиває.....в мені постійно протистоять дві людини...та яка я є, ну чи принаймі стараюсь нею бути: добра, чесна, щира, усміхненна, позитивна, і та яку всі так хочуть в мені бачити - стерва....але я не хочу такою бути, проте кожну хвилину, кожний день, місяць всі впевнено мене підштовхують на цей крок, крок стати тією масою, якою вони самі являються...мені боляче від того, що з кожним днем мої найрідніші люди йдуть від мене....йдуть закриваючи двері, але залишаючи після себе мільйон запитань...мені набридло носити маску усміхненою дівчинки, і вдавати, що в мене все чудово, коли мене просто розриває біль....а поруч нікого....немає тієї людини, яка б мене зрозуміла і завжди підтримувала, бо вона теж пішла...людина пішла і забрала з собою частину моєї душі, залишивши по собі тільки баласт-болі...настрашніше, те що я готова тій людині все пробачити, абсолютно все аби вона була поруч зі мною....хоча я і розумію, що це буде моя найбільша помилка, бо двічі в одну річку не війдеш, а ти вже входиш доволі багато....То чому ж мені досі так боляче? Чому я не можу просто тебе відпустити? Я просто марю твоїм повернення і воночас боюсь його...Здається я схожу з розуму ;) Я просто втратила себе(тебе)...

[illusionofyourheart]

Квітучий настрій😉😆😁