Inferno

Lia, 28 y.o. | horror writer from Ukraine 🇺🇦 | linktr.ee

[caats]

[ur-daily-inspiration]

[allthingseurope]

Wroclaw, Poland (by Anastasia)

[ad-wills]

[catchymemes]

[allthesepurplelights]

Eurovision 2023 | Moldova 🇲🇩 | Pasha Parfeni | Soarele şi Luna

[catchymemes]

Driving thru forest at night, very fast.

[yellowjacketscentral]

YELLOWJACKETS | 2x04 “Old Wounds”

[catchymemes]

Some black magic levels of precision.

[vangoghcore]

by almefer

[uroko]

大谷ともみ

[uroko]

嵐山工作站 / Forestry relics and settlements

[heartfairy]

[rumraisinmarzipan]

[catchymemes]

[blog-of-a-mentally-ill-deactiva]

Типу оголошення

Потрібні люди, а точніше хлопці, у новостворену команду непрофесійної озвучки, для озвучення чоловічих персонажів.

Вікових обмежень немає. Усе на благодійній основі.

Команду створив мій брат, і вона тільки починає роботу. Необхідні люди, гостро не вистачає хлопців "акторів" озвучки. Люди, які добре знають англійську, і можуть допомагати з перекладом, теж потрібні.

Я дуже сумніваюся, що хоч хтось знайдеться, але якщо ви раптом зацікавилися, пишіть мені куди завгодно.

[liainferno]

24 лютого 2022 року я прокинулася близько 11:00. Кинулася читати новини і зрозуміла, що почалось повномасштабне вторгнення. Я не чула вибухів, принаймні, коли прокинулася. Чула вже після дванадцятої. У нашому районі їх було майже не чути, може, тому я від них не прокинулися. Мене нудило і у мене була температура 37,6. Увесь день я просиділа в інтернеті. Все, що робила — читала всі українські новини та дивилася веб-камери свого міста. До речі, веб-камери дійсно заспокоювали. Я не бачила по ньому танків і це вже був плюс. Тоді ще я не знала, що нас чекає попереду. Я не пропускала жодної новини. Читала про всі області підряд. Мені здавалося, що все закінчиться через 2-3 дні. Так, не знаю, чому мій мозок у стресі так гадав. Все, що було днем — це ще квіточки.

Наступні три ночі були справжнім пеклом для мене. Я не спала. Читала новини кожні десять хвилин. Я взагалі не розуміла, як можна спати, коли в країні війна. Я боялася прокинутися і прочитати якусь страшну новину. Про Київ, наприклад. Я дуже хотіла спати, але не могла. Не могла дозволити собі спати. Натомість просто лежала і читала новини. По телевізору був увімкнений телемаратон. Поруч зі мною стояла тривожна валіза та тераріум. У будь-який момент я була готова бігти у бомбосховище. Власне, наступну ніч я провела там. Не всю — серед ночі пішла назад додому. Я чула вибухи у стороні Антонівського мосту і було страшно. Боялася, що нас почнуть бомбити авіацією. Поспати я змогла лише на третю ніч. Потім почалася окупація. Нове коло пекла. Як же швидко пройшов рік. На світі немає більшої ненависті, аніж ненависть українців до росіян, які принесли справжнє горе на наші землі. Ми обов'язково виженемо усю цю орду з наших територій і переможемо. Слава Україні. Слава ЗСУ. Слава всім Героям, які віддали життя за Україну.