Гора Баба Род — таємнича пам'ятка археології, історії та культури України, у м. Львові, оповита неоязичницькими легендами.
В етнографічних дослідженнях, назва Род зазвичай згадується поряд з так званими Рожаницями:
“Рожаниці — мітологічні істоти, що в них змішувалися мабуть, матері роду і богині долі. Старі "Слова” згадують про трапезу “роду й рожаницям”, яка складалася з “крупичного хліба, сиру й добротного вина”. Таку ж трапезу родові й рожаницям згадував у ХІІ в. Кирик: “крають хліби і сири і мед”, а “Слово Христолюбця” говорить про “кутю та інші трапези й законний обід” родові й рожаницям. (М. Грушевський “Іст. у. літ.” І, 197 - 98). Святкували рожаниць десь на Другу Пречисту.
“Рожаниці // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1964. — Т. 7, кн. XIII : Літери Риз — Се. — С. 1611. — 1000 екз.
Видатний український мовозавець, фольклорист та етнограф, Олександр Опанасович Потебня в 1871 році опублікував обширну етнографічну статтю: “О долїь и сроднихь сь нею существахь”.
На початку статті Потебня розповідає про назви Доля та Недоля (щастя, доля, зустріч, намір, випадок, притча, пригода, рок, лихо,біда, горе, журба) і про відношення Долі та Недолі до людини (приходять до людини, допогають чи мучать та ін.). Далі стверджується, що Доля та Недоля не втілення чи уособлення, як думали деякі інші дослідики, а міфічні створіння з об’єктивним буттям. На докази твердження наводяться приклади зв’язку Долі та ін., із безсумнівно міфічним домовиком, на зв’язок Доль із душею, Долі й хвороб, Долі й Усуду із сербських казок.
У статті Потебня також порівнює їх з різноманітними скандинавськими та данськими відповідниками.
Так чи інакше, навіть концепція фей у кельтському фольклорі стосується слова “fate”, що означає “долі”, а також похідних від нього fair – справедливість, чесність, істинність – fairy – fey – fate – доля, від чого й fairy tale – казка.У матеріалах історико-етнографічного та літературного часопису “Кіевская Старина” (1882 – 1907рр.), є безліч розвідок та посилань на тему народних уявлень українців про Доль та Недоль як надприродних сутностей, що опікувалися людською душею з народження, й ототожнювались пізніше із Ангелами Хоронителями.
Згідно з переказами, рожаниці опікуються дітонародженням й жіночою долею, а також мають таємничий зв'язок із зірками. Душа людини уявлялася як іскра небесного вогню — зірка, яку Бог запалює при народженні дитини і гасить коли людина помирає.
"Судці — мітичні судді людської долі в числі 12. Вони сідають підчас злогів на варцабу застільного вікна і судять безперестанку, аж поки не родиться дитина. Кожний судця має свою хвилю, бо є 12 хвиль в кожної дитини: котрої хвилини дитина вродиться, чи злої чи доброї, така буде її доля. А потім, як уже дитина народиться, ті 12 судців радять та й судять, як їй має житися на цім світі: чи має панувати, чи бідувати, порядно жити чи лайдакувати, чи має кому життя порятувати, чи відобрати, і якою смертю має вмерти — своєю чи ні, як ні, то якою: повіситися, втопитися, зарізатися, тощо. Все то ті 12 судців усудять після тих хвилин, в яких дитина вчинилася. Призначають також одну звізду на небі, яка світить аж до смерти людини… По тім суді всі 12 судців відходять геть (МУЕ НТШ, ХVІІІ. ст. 100). Від тих судців маємо й такі вирази: "Від судженого не втечеш”, або “Судженого конем не об'їдеш”, що хоча й відносяться спеціяльно до подружжя, мають і ширше фаталістичне значення".
Судці // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1966. — Т. 8, кн. XV : Літери Ст — Уц. — С. 1860. — 1000 екз.
