сьогодні
почалось саме те
на що Моллі так довго очікувала
планів було багато
але ні який із них не хотілось втілювати
інколи буває такий настрій
що хочеться просто взяти кави
а краще - капучино
а ще краще - латте макьятто на звичайному
зверху посипати какао в порошку
і піти далі
поснідати
ні з ким не говорячи
зачинитись вдома
забудучи що це - і є твій дім
бо справжній дім - на небі
з Господом
а тут - лиш тимчасовий прихисток
їй не хотілось рівним рахунком нічого
горло потрохи наче царапали кішки
її щур
білий
з червоними оченями
тихенько наче намагався сидіти у клітці
але його присутність була настільки неможливо помітною
і неможливо було нікуди від неї втекти
і хотілося наче повільного тихого джазу
а наче - і ні
вона точно не знала, що їй хотілось
але це вже була ніч
і сніданок так і не знайшов свого повноцінного власника
знову обмежившись недоїдками
за переглядом рілсів
подорожі в інше місто
так і пройшов день
він не був несамовитий
звичайний
як і все
останнім часом
її присутність у клубі фантастів
давала свої
не те щоб плюси
вона росла там
дізнавалась нових авторів
завжди було, що читати
але зустрічатися ввечері їй не хотілось
це ще не літо
і швидко ставало темно
а йти назад
будучи напідпитку від прочитаного
ставало важко
вона була єдина з тієї компанії
що читала всю літературу англійською
і щоразу пояснювати
в перекладати місця з оригіналу
ставало часто
дратівливо
її не вистачало на довго
тим не менш
на дворі - спека
вдома - холодно
горло - все ще дере
чи то зробити кави
чи вже залягати спати
і знову пройшов день
ні про що
її робота стоматологом не давала особливих плюсів
так, Ненсі часто приходила до неї, живучи поруч
так, ставало на душі від того тепліше
так, їй подобалось
те, що вони все ще друзі
що ходять до церкви
співають в одному бенді
все таки
один з провідних
в країні
християнський
але
приходячи на клуб фантастики
там її не знав ніхто
в Моллі
ніхто нічого не питав
не задавав зайвих питань
а коли
їх все ж таки один чи двічі
задавали
вона намагалась пройти повз
не помічаючи
і коли це все ж таки траплялось
і вона втрапляла у цю яму
я-не-хочу-говорити
але-що-ж-робити-якщо-так
і доводилось все вивалювати
це, звісно, напрягало
але хто вона
така
щоб брехати?
коли її питаюсь
Моллі завжди говорить правду
якою б вона не була
так, інколи затемнена емоціями
так, болюча і тремка
але що робити
інколи Моллі було дуже-дуже прикро
за те, як поводяться власники собак з ними
і вона чула
живучи в Німеччині
про країни
в котрих собаки можуть гуляти просо так
посеред вулиці
це не є небезпечно?
думала вона
і щоразу
обирала себе
ні, їхати в країни
та місця, де небезпечно - це не для мене
я обираю Господа
я обираю безпеку
євангелізації їй вистачало
вона щотижня надсилала листівки
тому, хто їх потребує
