
❣ Chile in a Photography ❣
No title available
todays bird

JBB: An Artblog!
Jules of Nature
occasionally subtle

tannertan36
let's talk about Bridgerton tea, my ask is open
I'd rather be in outer space 🛸

oozey mess

Origami Around
noise dept.
h
sheepfilms
art blog(derogatory)
Not today Justin
Peter Solarz
Claire Keane

if i look back, i am lost
Alisa U Zemlji Chuda
seen from Maldives

seen from United States
seen from Indonesia

seen from Malaysia

seen from Indonesia

seen from United Kingdom

seen from United States
seen from Ukraine
seen from Ukraine

seen from Ukraine
seen from United States
seen from United States
seen from United States
seen from United States
seen from United States

seen from United States
seen from United States
seen from United States
seen from United States

seen from Italy
@pointofviewmovies
“I'm probably the only American I know in Paris who thinks shopping for food is as much fun as buying a dress. Course, you'd think so too if you lived in a country where absolutely nothing comes in my size.”
“You are the butter to my bread, you are the breath to my life.”
“The day there's a meteorite heading toward the earth and we have thirty days to live, I am going to spend it eating butter. Here's my final words on the subject: you can never have too much, butter.”
The job of an agent is to open up opportunities for their clients, but, when it came to Salinger, the logic was reversed. We had to shield him from the outside world, bolstering his reputation as a complicated recluse.
Almost like Wes Anderson movie scenes.
Міс Поттер — мрійниця і вигадниця, яка все своє життя присвятила малюванню та написанню дитячих книг.
Заснований на реальних подіях фільм розповідає про життя англійської дитячої письменниці кінця XIX-го століття Беатрікс Поттер. В епоху, коли більшість молодих жінок її стану мріяли тільки про вигідне заміжжя, Беатрікс пішла наперекір звичаям і традиціям вікторіанської Англії, проявивши вільнодумство, аж ніяк не характерне для жінок свого часу.
Красивий, добрий але трохи сумний фільм за участю Рене Зеллвегер, Юена Мак-Грегора та Емілі Вотсон про те, що попри вимоги часу та суспільства, можна завжди знайти свою улюблену справу та бути щасливим.
Французький Лазурний Берег, естетика 20-х років минулого століття, богемне життя – фільм “Магія місячного сяйва” витончений і красивий, наповнений сонцем, емоціями та мріями. У вмінні переконливо відтворювати легкістю буття Вуді Аллену мало знайдеться конкурентів.
“Черговий раз режисер говорить про любов, але знову неповторно і тому небанально. Тому після перегляду фільму залишається справжній естетичний післясмак.”
Цікавий факт: Даріус Хонджі, якого Вуді запросив як оператора, знімав фільм, виходячи зі свого захоплення фотографіями Жака Анрі Лартіго. Так, для Аллена "Магія місячного сяйва" стала четвертим фільмом, знятим у форматі 2,35:1. І це зачаровує!
За будь-яких часів жінки сприймалися як особи, що мають бути красивими і привабливими, з якими можна добре провести час, або на яких просто приємно дивитися. Такі собі ляльки, що мають підлаштовуватися під правила світу, де керують чоловіки.
Після перегляду фільму Міс погана поведінка (Misbehaviour) починаєш задумуватися а справді, для чого були створені конкурси краси? Для того, щоб ідеалізувати стандарти жіночої вроди та визначати хто з дівчат буде еталоном наступного року?
1970 року в лондонському Альберт-холі найкрасивіші дівчата повинні вийти на 20-й конкурс краси, щоб визначити найкращу з них. Хтось там буде через марнославство, а хтось із метою мотивувати дівчат у своїй країні. В той час як група непримиренних феміністок розробляє ретельно продуманий план, покликаний зірвати конкурсну програму зі стомільйонний аудиторією телеглядачів.
Заявляючи, що конкурси краси принижують жінок, рух за визволення жінок та активістка Селлі Алекзандер стають відомими за одну ніч, коли вриваються на сцену і зривають пряму трансляцію конкурсу.
Відважна посланниця фемінізму вимовляє полум'яну промову в прямому ефірі, безапеляційно заявляючи, що подібні заходи принижують жіноче співтовариство. Буквально прокинувшись знаменитими, поборниці жіночих свобод домагаються блискучого результату своєї скандальною витівкою.
Перемога феміністичної угруповання переломлює колишні європейські стандарти і відкриває нову епоху в рівноправній участі слабкої статі в різних змаганнях, незалежно від кольору шкіри. Дії радикально налаштованих героїнь прокладають дорогу справжніх цінностей, позбавленим расових забобонів.
Крім Кіри Найтлі, у фільмі грає Гугу Мбахта-Роу, англійська акторка південноафриканського походження, вона виконує роль манекенниці Дженніфер Хостеню. У 1970-х Дженніфер стала першою темношкірою дівчиною, яка виграла титул "Міс світу".
"Фільм порушує теми про права жінок і расизм – складно знайти більш своєчасний кут", – каже режисерка Філіппа Лоуторп.
Крім сильного акторського складу і важливої теми, є в фільмі ще один цікавий момент – стиль. Від психоделічних принтів до ліберальних коричневих відтінків, "Міс Погана поведінка" – це вшанування еклектичного стилю 70-х років.
Самоіронія, багато сарказму, фанатична любов до дійсно якісної музики і, звичайно, кохання та стосунки — серіал High Fidelity (Фанатик) — це саме те, що нам усім потрібно. Головні персонажі приваблюють з першого кадру, вони неначе твої давні друзі, жартують та підколюють один одного. Але будьте обережні, бо Hi-Fi всесвіт затягує. Після виходу 1995 року у світ, роман Ніка Хорнбі став чимось типу музичної біблії сноба та маніфестом пораненої чоловічої психіки. Вдалою екранізацією книги, що підкорила серця як глядачів, так і критиків став фільм режисера Стівена Фрірса у 2000 році. Тому серіал, що через два десятиліття перезавантажує вже відому історію, був сприйнятий з деяким скептицизмом. High Fidelity від Hulu віддає шану оригіналу, створюючи історію так, щоб вона ідеально вписувалася до нового часу, нового місця і, можливо, найголовніше, нового Роба: бісексуальної жінки у виконанні Зої Кравіц.
Той, хто бачив фільм, може наполягати, що серіал максимально копіює його, де герой — власник маленького магазину пластинок на ім'я Роб Гордон. Його кидає дівчина Лора, незадоволена безцільним життям свого тридцятип'ятирічного хлопця. Роб вирішує переглянути свої попередні стосунки, сподіваючись знайти в них причини справжніх невдач. Згадуючи п'ять своїх найсильніших розривів, він мимоволі приходить до висновків, які змушують його по-новому поглянути на своє життя.
Проте, творці серіалу жінки, і вони роблять велику роботу, зберігаючи шарм класичної історії й при цьому надають йому відтінків сучасних реалій — персонажі більш прагматичні, глибші, з більшою кількістю деталей, але так само зациклені на своїх почуттях.
У серіалі, так само як і у фільмі (власне і в оригінальній історії), є декілька деталей, які створюють особливу атмосферу та харизму — інтер'єри магазину звукозаписів та квартира головного персонажу, гра “Топ-5″, в яку грають друзі, щоб провести час, деякі з саундтреків, і певні фрази та рядки на кшталт “What f*cking [name of the new person my ex is dating] girl/boy?!”.
Проте, на відміну від фільму, серіал має більше шансів зобразити усі події, що відбувалися у книзі. Хоча б взяти сцену де Роб їде купувати записи у розлученої, яку зіграла Паркер Позі.
Взагалі, цікаво подивитися чоловічу і жіночу версії історії, де обидва персонажі ведуть розповідь своєї історію, коментують свої вчинки, але з абсолютно різних кутів. Цікаво порівняти погляди людей на реалії життя — тогочасні та сучасні, відмінності в технологіях, цінності.
Звичайно, сучасному глядачеві серіал має сподобатися більше. Він більше перегукується з поглядами молоді на розваги та моралі. Ну і звичайно прийоми, використані у серіалі дають більше експресії та комічності ситуаціям.
Ми всі дуже любимо концентруватися на своїх переживаннях, тому запрошую переглянути одну дуже самосконцентровану історію про нас усіх.