[prohorovac]

Ми так часто помиляємось.Нам так часто соромно,ми ображені,злі,виснажені,втомлені,в кінці-кінців.. Я сама собі доводжу одні речі,потім протилежні,потім знову шукаю сенс у перших..Ми дивні створіння.Я дивна.Я знаю.Я визнаю,я вчусь з цим жити.Я шукаю примирення з самою собою.Протистояти самій собі - речі не з легших.Війна ще з тих..Проте,в такі моменти розумієш як багато в тобі всього..В мені цілий Всесвіт,сузір”я зірок,безліч планет,у них немає орбіт,вони у хаотичному порядку; рухаються,зіштовхуються,знищують одна одну.Але ж їх ніколи не ставало менше.Вони відновлюються,чи мій Всесвіт створює нові..? І знову я закінчила чимось зі свого чарівного світу..Мої думки пливуть  за власною течією.Я лиш вправі приховати їх від когось,а сама тікати від них не наважусь, та й чи потрібно тепер? Стільки спроб втечі..Все одно ж повертаюсь до них.Вони мої,рідні..З Душі вирізані.

[prohorovac]

Я часто гублюсь  в чомусь неіснуючому.Шукаю прихистку серед залюднених вулиць. Я думала,що прихисток - серед них,серед людей,серед собі подібних.Тих,хто так схожий на тебе і ,водночас,такий інший..Я помилялась.Я знаю,я ще безліч разіву своєму житті повторю собі цю фразу. І ще,і ще,і ще..Я помилялась! Я часто помиляюсь,бо той,хто не робить помилок - не шукає істини.Втім,я ніколи її  й не знайду..Істина - в пошуку,принаймні,для мене. І,принаймні,зараз. Я так вирішила,я знаю.А прихисток..Прихисток в пустоті,у власній пустоті,де немає нічого,окрім думок,котрі виливаються на папір свіжим чорнилом моєї ручки.

[prohorovac]

Творіть себе,а не спотворюйте! ХристинаІ

[prohorovac]

Якщо Ви не вмієте(не хочете)виражати думки та почуття власними словами і "позичаєте" їх у інших - вказуйте автора! Не крадіть,а діліться!! Якщо під моїми словами НЕ вказаний автор(не всюди хочеться "тикати" своє ім'я) - це означає,що вони мої і не обов'язково їх привласнювати.Принаймні,мудрішим від цього ще ніхто не робився. Дякую,що читаєте. ХристинаІ

[prohorovac]

так буває. ми дивимось на щось з любов”ю..чи на когось. ми рахуємо відстань пальцями на шкірі,поки хтось спить,робимо це зовсім непомітно..принаймні.нам так здається. ми помічаємо вію,котра впала на щоку..чи не помічаємо байдужого погляду,який проходить повз нас. або ж не хочемо помічати..ми чекаємо. а на що.. колись ми знали,принаймні,були впевнені в цьому. і так радіємо дрібницям,так радіємо,коли вдосталь уваги,ніби ми існуємо.. проте,існуємо лише в певні моменти.. та й байдуже. 

кожен,кому кохання закривало очі темною пов”язкою,зрозуміє мене. 

я майже навчилась бачити в темноті..майже навчилась довіряти брехні. майже зрадила..себе. 

от тільки пов”язка вчасно злетіла..хоча - ні,не злетіла. я її боляче здерла,а вона ж майже зрослась зі мною.. тепер на очах рани, тепер боляче дивитись на світло,а правда - така яскрава..

і біль - це не завжди погано,це панацея від брехні,а ліки ж завжди гіркі. а брехня..вона - солодка,і така липка,що зразу сковує всі рухи..тому з неї так важко вибратись.

будьте вільними. 

14.09.15

2:42

[prohorovac]

[prohorovac]

Я знаю,що мої слова колючі.Та я й ніколи не намагалась приховати кактус за розкішною та запашною квіткою. Квіти в"януть та марніють,рано чи пізно.Кактуси ж - незмінні у своїй природі..

ХРИСТИНАІ

[prohorovac]

колись,можливо,поглядом зустрінемось, колись:так років через пять. і вже нікому з нас і не повіриться, що ти чужий,а не моєї мами зять.

і ти тоді побачиш мої очі, і зрозумієш мої почуття, які виходили слізьми щоночі, бо ти не вірив,і лихе казав.

колись проснешся в ліжку ти з чужою.. чужою не фізично,а душевно, на всі слова тобі німою, і не захочеш вже кричати ревно.

коли байдужими вечеря і обід, будуть тобі на все твоє життя, і ніби-то не інвалід,але ж немає почуття.

такі безглузді ці слова,напевно.. проте, ще гірше у житті - бути з людиною даремно, яка не милая душі...

пройдуть роки,десятиліття і ми згадаємо своє життя,і буде боляче та сумно,назад не буде вороття..

[prohorovac]

його чекаєш ти?навіщо і для чого, марнуєш час безцінний,дорогий? чи вартий він життя усього твого? і чи він досі все ще не чужий? чи ти керуєшся думками серця? не піддається серце голові а може ти,дівчино круглолиця, готова все віддати на землі, щоб дочекатись,не змарнувавши часу, щоб покохати,поки молода? чи ти чекаєш від кохання спасу, а ,може, все оце неправда? та ти чекай-чекай,не буду заважати кохання в людей справжнє-раз в житті не можу я тобі перешкоджати, бо хто-зна,що мене ще стріне на путі і знай - життя,насправді,швидкоплинне тому кохай ти вперше,як востаннє воно для тебе ще таке невинне, таке прозоре,чисте й раннє.

[prohorovac]

Терпке сплетіння радості і болі дарує доля приязно мені. Хоча кажу я:”сліз уже доволі,даруй лиш щастя й весни у вікні”. А доля усміхнулася і зникла,мовляв:”дарунки їй усе не ті”.. Я вся змарніла,засмутилася,поникла,немов сама зосталась у житті…

Це все був сон.. Я не скажу,що долі не існує.Думок моїх це зовсім не кордон,скажу я те,що лиш в моїх руках вона панує. Це - моя істина,а чийсь лише шаблон..

ХРИСТИНАІ

[prohorovac]

Я втомлююсь..від пустих розмов,лишніх людей,допитливих очей,котрі пожирають кожен мій сантиметр. Я втомлююсь від навколишньої брехні та й від своєї,власне,теж.Бо найгірше - брехати самому собі. Мене виснажують ваші стереотипи,з яких ви несміливо визираєте,сміючись з тих,хто живе поза вашим діпазоном. І нехай у вашому "діапазоні" знаходиться більшість,все ж - це не означає,що ви обрали вірний шлях..особливо - для самого себе. Комфортний - не означає вірний.А вірний,у свою чергу, - навряд чи коли-небудь буває солодким та легким. Я можу затвердити: всі несприятливі умови,які для мене колись створювали люди чи особисто я - нині є моєю силою та впевненістю. І гадаю,найважливіше - знати,що ти на слушному шляху,СВОЄМУ шляху( а не батьків,друзів,знайомих...),яким б він не був. Пам"ятайте,що дорога,встелена сторонніми людьми,приводить лише до чужих мрій та цілей,які не принесуть вам щастя..

ХРИСТИНАІ

[prohorovac]

Мені не треба твоїх "дякую" й "будь ласка",і не потрібно найсолодших слів. Я знаю,що життя зовсім не казка,і не прибавимо ми собі днів. Мені не треба усміхатися крізь зуби,і пристально вглядатись у мій слід. Можливо,мої теплі губи колись розтоплять твій холодний лід. Можливо,я словами допоможу,чи то рукою горе відведу. Втім,знаєш,говорить про це негоже,бо сумнів твій створив між нас стіну.. ХристинаІ 10/11/14

[prohorovac]

Це особиста справа кожного з нас - спати під зачиненими дверима,періодично стукаючи холодною рукою,з надією,що все-таки хтось почує та невдовзі відчинить..вриватись у перші ж розпахнуті навстіж,чи з байдужістю тинятись від одних до інших,які вже давно нічим не різняться між собою.. Або ж - замкнути свої.В когось неодмінно знайдуться сили та бажання відчинити їх. Втім,ти відчинеш самотужки та ніжним поглядом проведеш у будинок,якому так довго бракувало монотонних кроків двох Душ..

ХРИСТИНАІ 

[prohorovac]

Тут рідко буває солодко ,швидше - липко. Від брехні,від медових слів,які не продовжуються в діях,а повисають на вухах порцією пасти з італійського ресторану за рогом. Від бруду,яким тебе можуть щедро облити з голови до ніг.Тут не попереджають,що наступний удар буде сильніший попереднього і в черговий раз дають ляпаса. Тут немає кому втирати твої сльози,тому з часом ти розумієш,що проливати їх просто немає сенсу,принаймі,перед кимось - запевне. Тут не запитують чи ти готовий до смерті близьких людей. А найголовніше те,що ми так хотіли сюди потрапити,якнайшвидше та сприяли цьому.А тепер що?А тепер хочеться подіти себе якнайдалі,втекти. Виходу немає,тут лише вхідні двері з яскравою та обманливо-привабливою вивіскою “Доросле життя”.За цими дверима виживає найсильніший,і ніхто не казав,що добро та справедливість - це слабкість..

ХристинаІ

[prohorovac]

Я не вмію мовчати,і у цьому моя біда. Я не вмію ховати у собі слова. З моїх вуст не злітає солодка брехня. Бо кому ж,як мені самій не знати,скільки болі й нещастя приносить вона. Принципова,гірка та холодна, мені рідна,як мати й свята - такою буває лиш правда,та ,проте,вона чиста й пряма. Не лукавлю я,та що ви,лиш послухайте тільки ось це: хтось від правди насупить брови,а обман - мов святе береже. Та й не кажу я,що душа обману вік не знала,власне,в свій час, я уміло таїла слова.Та знайте: не введу я того в оману,з ким моє серце,спокій та душа. ХристинаІ

[prohorovac]

Люди навколо не знають,що коли я почну робити те,що вони від мене очікують - це стане найгіршим покаранням для них.Бо по закінченню гри - завжди є переможений.. Вам не до вподоби моя щирість?Ну що ж - запрошую у гру,проте,подумайте - чи готові Ви до власної поразки? ХристинаІ

[prohorovac]

варто завжди слідкувати за тим,наскільки високо ти підіймаєшся над землею. адже потрібно знати напередодні,як швидко ти впадеш,як довго буде тривати падіння чи ,я б сказала,- вільний політ,проте, вниз(зате ніяких зусиль - просто розслабився і летиш).напевне,кожен хотів би передбачити відчуття болі після падіння,бо коли знаєш,то вже і сприймаєш це як належне. проте,знаєте,є випадки,коли на думку не приходить згадати про ці всі сумніви,остереження та й ,в принципі, немає часу для розраховування швидкості падіння,величини болю та розчарування,часу,який буде потрібен для того,щоб оговтатись,встати і йти далі.. є відчуття,коли ти знаєш,що такого не буде,а якщо й буде,то тобі не дадуть впасти,будуть тримати за руку,поки сили летіти не відновляться. в гіршому випадку - падати будуть двоє,тоді якось не страшно та й не боляче,бо все ділиться на двох, і все-таки ,хтось час-від-часу буде прикривати іншого та підставляти саме свою спину для асфальту,підставивши свої груди для іншого.. так буває - це і називається Кохання,а не те що :”вічний політ..вічний політ..” - всі навколо тільки і стверджують про це. та який “вічний політ”? падайте,підійматесь,летіть вище чи знизіть планку,стійте на землі,линьте до самих небес,але - РАЗОМ. і покиньте стереотипи та дурні розмови ваших “друзів”. покиньте ваш гіркий досвід,лише взявши з нього найголовніше - помилки,котрі пам”ятайте і ніколи не повторюйте. не осуджуйте людей по інших ,бо рано чи пізно ви про це пошкодуєте,переконавшись,що кожна людина особлива по-своєму,і все-таки є та чи той,яка вас кохає і ви є для неї життям. не зациклюйтесь на тому,що відбувається навколо,створіть власний світ,для вас двох,вхід до якого буде табу для інших. і не робіть боляче,озирніться навколо,вийдіть за рамки,які з часом все-таки збільшуються,знищуючи все,що знаходиться навколо,та й,власне,- Вас..

ХРИСТИНАІ