Всі емоції були замилені через численні попередні ситуації, в попередніх містах.
Летіла я вперше, цікаво, гарно... вперше.
Таке відчуття ніби мої емоції скрутили, як звук автомобільній магнітолі.
Перші думки в дорозі до перешого дому були про те, чи я хочу того що я вже зробила, а як мої рідні, а тут все інше, тут небо не таке, дороги безкінечні, хайвеї..
Центр міста, висота. Мій мозок просто перестав сприймати навколо все що бачив.
Після години пребування серез висоток картинка в моїй голові просто була розмазана, не чітка.
Але це така краса, коли сонце сідає і починається "голден хавер" всі будівлі, всі стіни, вікна розмальовані напівтінями, золотими лініями.
Мені вперше було старшно йти самій в новому місті/місці, знайомитись з містом, вперше я боялась зайти в певну вулицю, вперше боялась і вдивлялась на перехожих.
Тут так масштабно, я говорю про це всім, тут дійсно величезні відстані.