Я розумію, баланс, але це відчуівється не чесно, що кожен раз після хорошего дня і після того, як почуваєшся супер (чи просто) круто треба дропатися у зворотнє. Я відчувала себе супер зіркою вчора, а підвечір і тепер зранку я відчуваю себе просто не гарною нечепурою, яку б не обрали (хоча на це нема жодних показників) і подібні штуки мені (як мені ж здається) допомогло би пережити спілкування і відчуття того, що мене таки "приймають", але о шостій ранку тут є вей, який теж спілкувався вчора з людьми і видохся і тепер дратується на спроби спілкування, аоаоао і я не проти, я розумію що це те, як воно працює для нього, але він не каже це на пряму, залишаючи для моєї підсвідомості купу простору для того, щоб спроектувати оце його дратування і не бажання спілкуватися на себе, що робить мій стан тіки гірше. Розумію, що мені, в котрої все причудово останні я вже не знаю скіки часу, скаржитися на такі "погані" ситуації і відчуття. І я ніби маю розуміння що цей стан треба просто трохи перечекати, але підсвідома частина мене не розуміє, чому ми маємо почуватися погано, якщо можемо почуватися класно впевненно і надхненно.
а ще у мене все ще купа справ, а я хочу спати і бачити сни про своїх улюблених хлопчиків











