Костянтин ріс у гармонічній сім'ї, де батько та мати завжди одне одному допомагали у побутових справах та підтримували одне одного у тяжкі часи. Однак, не зважаючи на сімейну гармонію, кол Костику було 5 років, його матір припинила спілкуватися зі своїми батьками. На будь-яке питання стосовно бабусі і дідуся від дитини, мати завжди переводила тему, ігнорувала його або просто мовчки йшла у свою кімнату. Батько кожного разу просто згадував за улюблені пісні щоб син не чіплявся до нього з цим питанням.
Коли хлопцеві було 18 років, він з'їхав від батьків та почав жити власним життям. У Костика ніколи не було друзів, лише гарні знайомі. Хлопчина вивчився на юриста, однак, працював він у офісі помічником. Його життя виглядало порожнім, він ходив лише на роботу, додому та в магазин по їжу, одяг чи інші речі.
В 24 роки хлопцю прийшов лист на поштову скриньку, в котрому було запрошення від бабусі та дідуся, батьків його матері. Лист виглядав досить старим і здавалося що розсиплеться на труху, однак, дата листа була свіжою. Хлопчина пригадав за фото з ними, котре він зберігав у своєму гаманці. Його і досі цікавило як поживають бабуся з дідусем і чому вони припинили з батьками Костянтина спілкування, хто був ініціатором та інші подробиці. Отримавши відпустку на декілька тижнів, хлопчина зібрав декілька важливих речей і відправився у подорож до селища, в котрому проживали його родичі. Сівши в автобус, Костя дістався до метро, проїхавши десь 45 хвилин, він пішки мандрував 15 хвилин до залізниці, де взяв квиток на потяг і відправився в довгу мандрівку. Селище його родичів знаходилось досить далеко, тому він дістався туди лише наступного вечора.
Костя вийшов на платформу, здавалося, окрім дороги тут більше нічого нормально не оновлювалося десятиліттями. Декілька ліхтарів якось осяювали нічний весняний шлях. У листі була вказана адреса і невеличка мапа. Місцеві селяни не були привітними та й підкралося відчуття що це селище належить виключно людям похилого віку. Людей на вулиці було мало, однак, лише один дід у чорному плащі допоміг хлопцеві продовжити шлях, вказавши своїми кістлявими пальцями напрямок. Дід не сказав ані слова, він лише жестами показував як дістатися до хатинки, в котрій проживали бабуся з дідусем хлопчини. Костя подякував, пройшов далі, озирнувся. Однак, діда не було на місці, він наче зник. На шлях до будинку хлопець витратив приблизно 35 хвилин. Нічна дорога, старі паркани і будинки, в котрих не горіло світло нагадувало селища-привиди. Однак, в хатинці його предків світила свічка, котра гарно осяяла приміщення. На вулиці його чекали дідусь з бабусею. Вони пригостили хлопця щавлем і той ліг спати.
Бабуся та дідусь Кості весь день йому розповідали як пам'ятали його ще з малечку коли він зі своєю сім'єю навідувався до них. Однак, цілого дня їм не вистачило щоб пригадати свої враження і те, як його мати була малою і чим вона займалася на той час.
Бабуся та дідусь витратили ще декілька днів щоб пригадати старі часи. Однак, Костя все ж пригадав стосовно питання, котре його бентежило. Хлопець запитав у родичів чому ті припинили спілкування з його батьками, привітні усміхнені обличчя дідуся з бабусею змінились на понурені, здавалося що їхні очі потемнішали, посмішка пропала. Настала тиша... Декілька годин тиші, після чого бабуся попросила відправитися спати, адже настав пізній час.
Бабуся з дідусем поралися весь день і не витрачали свій час на теревені стосовно спогадів за минуле. Костю цікавило і бентежило чому вони так різко перемінилися і що ж між ними трапилося. Однак, на четвертий день почали відбуватися дивні речі. Хатинка ізсередини виявилася тріснутою, побілені стіни та потолки наче складалися із безлічі великих та малих тріщин. А біля ліжка хлопчини постійно щось шкрябало наче якась тварина. Однак, скільки би разів він не заглядав під ліжко, там нічого не було. Прокинувся хлопець уночі і побачив як його рідні нишпорять по кімнаті і шкрябають стіни своїми пальцями. Він гучно викрикнув і шкрябання припинилось, дідусь з бабусею відправились спати наче так і треба було. Костя почав відчувати тривогу усередині себе. Однак, бажання спати виявилося сильнішим за нього.
День 5. Серйозна розмова.
Коли Костя прокинувся, хлопчина відсахнувся від переляку. Біля його ліжка сиділа бабуся, котра попросила не галасувати. Бабуся сказала що рано чи пізно це повинно було статися і почала розповідати хлопцеві стосовно того чому вони з його батьками припинили спілкування. За словами бабусі, мати Кості просто розізлилася стосовно свого дитинства, адже бабуся навіть у такому віці продовжила коїти помилки, проявляючи байдужість до свого внука та дітей. Також бабуся розповіла про щорічний фестиваль у селищі і що явка її внука є досить важливою. Бабуся з дідусем попросили хлопчину разом з ним провести цей час.
Фестиваль розпочався о 1 годині ночі. Старі люди повиходили із хатинок, всі вони йшли зі смолоскипами до поля. Ця ніч була наздвичайно теплою. На полі була гора із сіна і дві сільські носилки. Селяни співали та кружляли, взявши одне одного за руки. Серед старих людей знаходилася одна молода дівчина, на голові котрої був вінок із соломи та вигорілої трави. Вона посміхалася Кості, тому хлопцю було трішки легше від цього. Вони танцювали навколо вогнищ та смолоскипів. Однак, пізніше почалися дивні речі. Бабуся та дідусь хлопчини вийшли і вляглися на носилки. Інші старі люди несли квіти до них, різні трави. Чотири чоловіка взяли носилки і весь натовп відправився до річки. Це все здавалося максимально дивним і лячним, тому що веселощі припинилися, настала тиша. Його дідусь з бабусею припинили рухатися, їх разом з носилками переклали на невеличкі платформи і пустили річкою, кажучи що проводжають в останній шлях. Веселі пісні змінилися на сумні звуки без слів. Хлопчина панікував, адже це суперечить нормам у цілому. Люди довкола почали випромінювати світло і розчинилися у величезну купу світлячків. Звуки їхніх голосів перетворилися на голоси комах, Костя втратив свідомість.
Костя прокинувся у старій хатинці його дідуся з бабусею. Однак, хатина була порожня та вкрита повністю павутинням. Здається, тут ніхто не жив вже роками. У цей час, у двір постукало двоє людей селища і почали гучно кликати незнайомця. Це були участкові, котрих здивувало що у хатині хтось проживав. Їх викликали інші селяни, що побачили незвичну активність по відношенню цієї земельної ділянки. Вони спостерігали як хлопчина розмовляє сам з собою, намагається поратися з закинутими предметами і це викликало підозру. Хлопець пройшов через медогляд через підозру на вживання наркотиків. Однак, експертиза нічого не виявила. Участкові розповіли що 8 років тому назад власники цього місця померли разом від старості у своїх ліжках. Костя зібрав свої речі і швидко пішов до залізниці щоб якомога скоріше дістатися додому. Цю зустріч він ніколи не забуде.
Тег: Мітичні історії: родичі
