yu:koff

Yes, I am a Ukrainian

[ta2ddeadhead-deactivated2016092]

[wordsnquotes]

Until the lion learns how to write, every story will glorify the hunter.

African Proverb   (via wordsnquotes)

[tobeagenius]

“You are the universe, expressing itself as a human for a little while”

[birdandmoon]

New comic: climate change protest.

Original on my site | Patreon

[onlinecounsellingcollege]

7 Rules of Life

1. Make peace with your past so it won’t screw up the present. 2. What others think of you is none of your business. 3. Time heals almost everything; give it time. 4. Don`t compare your life to others`, and don`t judge them. You have no idea what their journey is all about. 5. Stop thinking too much; it`s alright not to know the answers. They will come to you when you least expect it. 6. No-one is in charge of your happiness, except you. 7. Smile. You don`t own all the problems in the world. Source: Whisper of the heart.

[huffpost]

These Utensils Are Totally Edible

[lamejanesbff-deactivated2017091]

yes, this is so smart.

[ghostalservice]

FYI there’s a kickstarter if you want to support this!!

https://www.kickstarter.com/projects/1240116767/edible-cutlery-the-future-of-eco-friendly-utensils?ref=hero_thanks

[yukoff-blog]

Якщо вам притаманні будь-які з цих 7 речей, то ви можете виявитись генієм від природи

Зображення: Universal Pictures

А чи ви знаєте, що насправді можете бути генієм? Це правда.

Навіть якщо ви не сприймаєте себе, як людину з винятковим інтелектом, вам можуть бути притаманні риси, які зазвичай зустрічаються у людей з високим рівнем інтелекту. Виявляється, багато геніїв мають спільні риси особистості, звички і манеру поведінки.

Якщо ви помічаєте за собою будь-які з цих 7 ознак, то цілком можливо, що насправді ви набагато розумніші, аніж думаєте:

1. Ви допитливі

Ви постійно читаєте про найрізноманітніші речі, слідкуєте за багатьма блогами різної спрямованості і частенько йдете в інтернет, щоб знайти відповіді на питання, які раптом з'являються у вас в голові? Ви любите влаштовувати невеликі експерименти щоб дізнатись, що з того вийде, навіть якщо вони прості, як-то змішування інгредієнтів у рецепті страви?

Генії від природи допитливі. Вони постійно формулюють різні питання в своїх головах, і потім шукають на них відповіді.

2. Ви розмовляєте самі з собою

Якщо ви частенько ловите себе на тому, що починаєте за якоюсь справою говорити самі з собою, не турбуйтеся. Це не просто нормально, це може бути ознакою геніальності.

Якщо мозок багато працює в посиленому режимі, то голова забита проблемами, діалогами та ідеями. Чим інтенсивніше відбувається цей процес, тим більше ймовірності, що людина почне говорити з собою або бубоніти щось під ніс - це допомагає зосередитися і знайти вірне рішення.

3. Ви постійно читаєте

Багато людей люблять читати, але генії практично одержимі читанням. Деякі з них люблять читати книги певного жанру, як-от наукова фантастика чи манга. Інші читають матеріали з широкого спектру областей, включаючи художню та наукову літератури.

Абсолютно неважливо, які ваші пристрасті в літературі, але якщо ви багато і охоче читаєте, то вас з великою ймовірністю можна віднести до категорії геніальних людей.

4. Вам подобається випробовувати свій інтелект

Вам подобається грати у логічні та інтелектуальні ігри, вікторини та головоломки задля тренування та тестування мозку? Якщо так, то у вас є принаймні одна спільна риса з багатьма дуже розумними людьми.

Багато геніїв обожнюють кросворди, судоку і подібні ігри.

5. Ви забудькуваті

В цьому є щось від образу розсіяного професора. Яскраві особистості часто перевантажують свій мозок безліччю складної інформації. Вони стають одержимими своїми ідеями. Як результат, деякі прості буденні речі просто випадають з голови.

Ось чому з геніальними людьми часто трапляється так, що, зайшовши в кімнату, вони не пам'ятають навіщо прийшли. Вони також нерідко втрачають якісь речі та забувають про призначені зустрічі.

6. У вас неоднозначне минуле

Ми часто читали про складне життя геніїв, що намагалися впоратися з муками душі за допомогою алкоголю та інших шкідливих речовин. Це не просто вигадані історії. Можна скласти величезний список геніальних письменників, музикантів, художників, науковців та інших творчих геніїв, які піддалися чи боролися з залежностями. Деякі вдавалися до алкоголю чи наркотиків, аби впоратись з труднощами. Інші використовували алкоголь або наркотики через їх бажання мати новий досвід.

Вочевидь, це абсолютно нездорова справа. Але якщо ж ви ставили деякі минулі експерименти, знайте, що це не така вже незвичайна річ для геніїв.

7. Ви хвилюєтесь і надмірно обдумуєте речі

Багато хто думає, що генії впевнені в собі та в своїй думці з певних питань. Зрештою, вони ж генії.

Насправді ж у генії часто сповнені сумнівів. Вони знають, що на багато питань не буває однозначних відповідей (як-от не можна все поділити на чорне чи біле), і що істина і знання постійно розвиваються і ростуть. На жаль, це може також привести до виникнення почуття неповноцінності і невпевненості.

Після того, як ви прочитали це, можна подумати, що ви перевіряли свій IQ і ви точно не геній. Подумайте ще раз.

По-перше, якщо ви проходили один із цих безкоштовних онлайн IQ-тестів, викиньте ці результати в вікно. Вони абсолютно марні.

Навіть якщо ваш IQ було виміряно професійно, ці результати не враховують безліч проявів інтелекту або можливих труднощів зі здачі тесту, які могли б спотворити результати.

В іншому ж випадку ви можете мати зиск із того, щоб розглядати себе як генія. Спонукайте вашу творчість, цікавість і бажання аби дізнатися щось нове.

[teded]

What is love? - Brad Troeger

Animation by STK Films

[yukoff-blog]

Hamburger Chef, Jamie Oliver: "McDonald’s Burgers Are For Dogs, Not For Humans."

The British celebrity chef, Jamie Oliver has proven that a McDonald’s burger is meant for dogs and not for human beings, mostly due to the preparation process. The media personality, known for his food-focused television shows, cookbooks and more recently his global campaign for better food, …

[yukoff-blog]

10 видов лжи, в которую мы верим

Ложь 1. Без пары — значит «одиноко»

То, что вы сейчас одни, еще не значит, что вы одиноки. И, если уж на то пошло, личные отношения далеко не гарантируют счастья. И оставаясь без пары, вы никогда не станете настолько же одиноким, как в неправильных отношениях.

Постарайтесь найти себя. Вернуть себе самоуважение. И когда в следующий раз вы окажетесь в стремительно тонущих личных отношениях, вы будете готовы вовремя их покинуть.

Ложь 2. Счастье — это когда у вас есть все, чего вы хотите

То, что вы счастливы, еще не значит, что вы ничего не желаете. Просто вы благодарны за то, что у вас есть, и терпеливо ждете того, что случится. Поэтому цените сегодняшний день — поверьте, он того стоит. Ведь он — один из тех самых «старых добрых деньков», которые вы будете с такой ностальгией вспоминать в старости.

Ложь 3. Если кому-то плохо, вы сразу это увидите

Всем нам бывает и больно, и страшно, и плохо. Просто некоторые научились это скрывать куда лучше других. Вы не знаете, что происходит за закрытыми дверями их души, а потому осуждать людей лишь по тому, что вы видите, — напрасная трата времени и сил. Если у вас есть время обсуждать и осуждать других людей, у вас, пожалуй, слишком много свободного времени. Лучше направьте его на что-то достойное.

Ложь 4. Жизнь должна идти определенным образом, и никак иначе

Никто не может навредить сильнее, чем мы сами. Но, нанеся своей душе рану, мы же можем ее и исцелить — для этого порой достаточно не стесняться своих мыслей и быть реалистом. Ведь у нас всегда есть выбор, как ответить на те ситуации, с которыми сталкивает нас жизнь.

Ложь 5. Вы должны быть похожи на кого-то другого

Когда вы перестаете сравнивать себя с другими людьми, — неважно, настоящими или вымышленными, — и когда вы перестаете сравнивать себя с другими версиями себя самих, лишь тогда вы начинаете жить спокойно — и лишь в этом покое нет абсолютно ничего иллюзорного.

Ложь 6. По-настоящему отличной жизнью живут лишь немногие избранные

Если каждое утро вы будете просыпаться со словами «Сегодня меня ждет отличный день» и засыпать, понимая, насколько же он был хорош... Лишь тогда однажды, спустя многие годы, вы сможете, вспоминая о былом, улыбнуться и сказать: «Моя жизнь была просто отличной».

Ложь 7. Нам не нужны нелегкие времена

Порой, для того чтобы обрести счастье, нужно пройти через подлинный ад. Порой, для того чтобы встретиться с нужными людьми, вы должны избавиться от тех, кому не место в вашей жизни. Порой, для того чтобы понять, что такое быть сильным, вы должны почувствовать слабость. Порой нам приходится встречать с распростертыми объятьями как хорошее, так и плохое, зная, что в конечном итоге и то и другое несет нам бесценный опыт.

Ложь 8. Быть сильным — значит не чувствовать боли

Суть силы — в решимости попросить о передышке, пролить слезы, отряхнуться, а после вернуться на ринг, чтобы драться так, как вам еще никогда не приходилось.

Ложь 9. Ложь «во благо» — это нормально

Прежде, чем говорить «Я тебя люблю», почувствуйте любовь. Будьте действительно благодарны, благодаря кого-то.

Ложь 10. Мечты — напрасная трата времени

Величайшие дары — те, которые не видны глазам, но чувствуются сердцем. То, что мы видим, лишь малая часть того, что возможно. Воображение — это умение заглянуть за горизонт, представить себе то, что очень важно для нас, но пока скрыто от взора.

[yukoff-blog]

Китайская мудрость

Путешествие в тысячу ли начинается с одного шага.

Тот, кто указывает на твои недостатки, не всегда твой враг; тот, кто говорит о твоих достоинствах, не всегда твой друг.

Искушение сдаться будет особенно сильным незадолго до победы.

Не бойся медлить, бойся остановиться.

Хитрость жизни в том, чтобы умереть молодым, но как можно позже.

Не говорите, если это не изменяет тишину к лучшему.

Сильный преодолеет преграду, мудрый — весь путь.

Хижина, где смеются, богаче дворца, где скучают.

У дурака и счастье глупое.

Если ты споткнулся и упал, это ещё не значит, что ты идёшь не туда.

Всегда смотри на вещи со светлой стороны, а если таковых нет — натирай тёмные, пока не заблестят.

То, что случается, случается вовремя.

Не бойся, что не знаешь — бойся, что не учишься.

Учителя только открывают двери, дальше вы идете сами.

Как бы сильно ни дул ветер, гора перед ним не склонится.

Друга без изъяна не бывает; если будешь искать изъян — останешься без друга.

Несчастье входит в ту дверь, которую ему открыли.

У тех, кто способен краснеть, не может быть чёрного сердца.

Лучше один день быть человеком, чем тысячу дней быть тенью.

Никто не возвращается из путешествий таким, каким он был раньше.

Человек, который смог сдвинуть гору, начинал с того, что перетаскивал с места на место мелкие камешки.

Если совершишь ошибку — лучше сразу рассмеяться.

Лучшее время, чтобы посадить дерево, было двадцать лет назад. Следующее лучшее время — сегодня.

[yukoff-blog]

Мабуть все, що необхідно знати про франшизу CitySites

Щось мені спало на думку почитати про франшизу CitySites, за допомогою якої власне побудовано багато так званих міських сайтів, Чернігівський 0462.ua - не виключення.

Відомо також, що за допомогою цієї франшизи побудовані сайти також і міст Росії. Але яким було моє здивування, коли на ніби-то українському сайті citysites.ua я бачу Феодосію у списку міст Росії.

Ну, а як перейдеш до переліку міст, то бачиш, що на їх думку Крим - то виявляється вже Росія.

В мене все.

[yukoff-blog]

Информационный фастфуд

Фото №1: Мисс Вселенная 1969 г. Фото №2: Разрушенные и сгоревшие дома в селе под Донецком в результате атак сепаратистов. Теперь остановимся на двух…

[yukoff-blog]

20 главных книг для писателя и сценариста

Роберт Макки «История на миллион». Великолепный учебник по современной драматургии. Процесс раскрытия персонажей, построения диалогов, кульминационных сцен и все остальные ключевые точки работы над историей.

Блейк Снайдер «Спасите котика». Книга обязательная для прочтения любым автором, который хотел бы, чтобы его произведение «держало читателя за горло». Автор описывает приемы создания великолепных сценариев, которые можно применять и для работы над художественной литературой.

Милан Кундера «Искусство романа». Размышления о литературе одного из величайших романистов XX века.

Айн Рэнд «Искусство беллетристики». Лекция, прочитанная молодым писателям знаменитой писательницей, автором «Атлант расправил плечи» и «Источник».

Джозеф Кэмпбелл «Тысячеликий герой». Архетипичное путешествие героя, описанное в сотнях мифов и идеально ложащееся в основу любого романа.

Сид Филд «Сценарий». Классическое пособие по построению трехактной истории.

Стивен Кинг «Как писать книги». Знаменитый Стивен Кинг делится секретами мастерства.

Энн Ламотт «Птица за птицей». Успешная писательница отвечает на типичные вопросы начинающих писателей: о чем и как писать? Как начать это делать? Как найти своего героя? Сколько страниц в день нужно писать?

Мередит Маран «Зачем мы пишем». Двадцать писателей рассказывают о своей профессии. Они делятся советами и секретами писательского ремесла, рассказывают, что любят в своей профессии, а что — нет, и, главное, объясняют, зачем и как они пишут книги.

Мейсон Карри «Режим гения». Как творили великие писатели, художники и композиторы: их распорядок дня, паттерны вдохновения, способы самомотивации.

Уильям Зинсер «Как писать хорошо». Великолепная книга по работе над нехудожественными книгами. Отдельные главы о работе над текстами о людях, о местах, о себе, о науке и технике, о бизнесе, о спорте, об искусстве.

Уильям Индик «Психология для сценаристов». Психологические учения Фрейда, Юнга, Эриксона и Адлера как основа создания художественного мира романа и сценария.

Александр Митта «Кино: между адом и раем». Мастер-класс работы над сценарием от мэтра советско-российского кинематографа Александра Митты.

Умберто Эко «Откровения молодого романиста». Знаменитый Умберто Эко, автор романов «Имя Розы» и «Маятник Фуко» рассказывает о принципах работы над романом, сюжетом, персонажами, о роли писателя, о творчестве и многих других важных аспектах писательской работы.

Умберто Эко «Шесть прогулок в литературных лесах». Шесть лекций, прочитанных Умберто Эко в 1994 году в Гарвардском университете, посвящены проблеме взаимоотношений литературы и реальности, автора и текста.

Джеймс Н. Фрэй. «Как написать гениальный роман». Отличная книга от преподавателя литературоведческих дисциплин в Калифорнийском университете. Книга рассказывает, как “оживить” персонажи, придумать яркую идею, построить захватывающий сюжет, привести сюжет к кульминации, разрешить конфликты, выбрать форму повествования.

Юрген Вольф «Литературный мастер-класс». Уроки от великих писателей: Хемингуэя, Диккенса, Толстого, Чехова.

«Как сделать детектив», сборник. Подборка эссе о работе над детективом от ключевых писателей этого жанра: Микки Спиллейна, Агаты Кристи, Конан Дойла, Буало-Насержака.

Christopher Vogler, «The Writer’s Journey: Mythic Structure for Writers». Концепция работы над сюжетом книги и характерами героев на основе архетипов описанных в мифах, легендах и сказках. Адаптация идей «Тысячеликого героя» под специфику писательской работы.

Neil Landau, «The TV Showrunner’s Road Map: 21 Navigational Routes to Creating - and Sustaining - Your TV Series». Лучшая книга о сценарной работе над современным телесериалом. Работа шоураннера как она есть: поиск идеи сериала, проработка персонажей, работа над ключевыми сюжетными линиями. В книге представлены мастер-классы от шоураннеров культовых сериалов: «Во все тяжкие», «Декстер», «Остаться в живых» и многих других.

[yukoff-blog]

101 найкращий шедевр української літератури

«Тореадори з Васюківки», автор Всеволод Нестайко

«Кайдашева сім'я», автор Іван Нечуй-Левицький

«Лісова пісня», автор Леся Українка

«Тигролови», автор Багряний Іван

«Жовтий князь», автор Василь Барка

«Хіба ревуть воли, як ясла повні?», автор Панас Мирний

«Тіні забутих предків», Михайло Коцюбинський

«Я (Романтика)», автор Микола Хвильовий

«За двома зайцями», автор Михайло Старицький

«Енеїда», автор Іван Котляревський

«Мисливськi усмiшки та інші оповідання», автор Остап Вишня

«Україна в огні», автор Олександр Довженко

«Повія», автор Панас Мирний

«Маруся», автор Григорій Квітка-Основ'яненко

«Берестечко», автор Ліна Костенко

«Марія», автор Улас Самчук

«Украдене щастя», автор Іван Франко

«Цвіт яблуні», автор Михайло Коцюбинський

«Людина», автор Ольга Кобилянська

«Царівна», автор Ольга Кобилянська

«Роксолана», автор Павло Загребельний

«Любіть Україну», автор Володимир Сосюра

«Зів'яле листя», автор Іван Франко

«Собор», автор Олесь Гончар

«Маруся Чурай», автор Ліна Костенко

«Intermezzo», автор Михайло Коцюбинський

«Камінний хрест», автор Василь Стефаник

«Зачарована Десна», автор Олександр Довженко

«Мина Мазайло», автор Микола Куліш

«Микола Джеря», автор Іван Нечуй-Левицький

«Хазяїн», автор Іван Карпенко-Карий

«Сто тисяч», автор Іван Карпенко-Карий

«Перехресні стежки», автор Іван Франко

«Бояриня», автор Леся Українка

«Сватання на Гончарівці», автор Григорій Квітка-Основ’яненко

«Прапороносці», автор Олесь Гончар

«Кобзар», автор Тарас Шевченко

«Чорна Рада», автор Пантелеймон Куліш

«Місто», автор Валер'ян Підмогильний

«Тронка», автор Олесь Гончар

«Захар Беркут», автор Іван Франко

«Дорогою ціною», автор Михайло Коцюбинський

«Федько-халамидник», автор Володимир Винниченко

«Три зозулі з поклоном», автор Григір Тютюнник

«Москаль-чарівник», автор Іван Котляревський

«На камені», автор Михайло Коцюбинський

«В неділю рано зілля копала…», автор Ольга Кобилянська

«Мойсей», автор Іван Франко

«Третя рота», автор Володимир Сосюра

«Вибрані твори», автор Василь Стус

«Чорнобильська Мадонна», автор Іван Драч

«Засвідчую життя», автор Павличко Дмитро

«Записки українського самашедшого», автор Ліна Костенко

«Євпраксія», автор Павло Загребельний

«П'єси: Народний Малахій, Маклена Граса, Патетична соната», автор Микола Куліш

«Не судилося», автор Михайло Старицький

«Оргія», автор Леся Українка

«Климко», автор Григір Тютюнник

«Назар Стодоля», автор Тарас Шевченко

«Мартин Боруля», автор Іван Карпенко-Карий

«Земля», автор Ольга Кобилянська

«Вершники», автор Юрій Яновський

«Поза межами болю», автор Осип Турянський

«Дім на горі», автор Валерій Шевчук

«Диво», автор Павло Загребельний

«Конотопська відьма», автор Григорій Квітка-Основ’яненко

«Інститутка», автор Марко Вовчок

«Облога Буші», автор Михайло Старицький

«Каторжна», автор Борис Грінченко

«Одержима», автор Леся Українка

«Новина», автор Василь Стефаник

«В житах», автор Григорій Косинка

«За мить щастя», автор Олесь Гончар

«Сад Гетсиманський», автор Іван Багряний

«Огненне коло», автор Іван Багряний

«Борислав сміється», автор Іван Франко

«Харитя», автор Михайло Коцюбинський

«Князь Єремія Вишневецький», автор Іван Нечуй-Левицький

«Сойчине Крило», автор Іван Франко

«Вибране», автор Василь Симоненко

«Сонячні кларнети», автор Павло Тичина

«Хмари», автор Іван Нечуй-Левицький

«Поезії», автор Микола Вороний

«Вибране», автор Олександр Олесь

«Замість сонетів і октав», автор Павло Тичина

«Вибрані твори», автор Михайль Семенко

«Камена», автор Микола Зеров

«Вибрані поезії», автор Максим Рильский

«Книга Лева», автор Богдан-Ігор Антонич

«Зелена Євангелія», автор Богдан-Ігор Антонич

«Палімпсест», автор Василь Стус

«Лист до калини», автор Іван Драч

«Тиша і грім», автор Василь Симоненко

«Вибране», автор Ліна Костенко

«Лель і Полель», автор Іван Франко

«Сонячна машина», автор Володимир Винниченко

«Сердешна Оксана», автор Григорій Квітка-Основ'яненко

«Лялечка», автор Михайло Коцюбинський

«Тарас Бульба», автор Микола Гоголь

«Вечори на хуторі близ Диканьки», автор Микола Гоголь

«Сорочинський ярмарок», автор Микола Гоголь

[pusheen]

[yukoff-blog]

Синдром набутої безпорадності

Болюча безпорадність, пасивність, уразливість близьких людей навіть перед незначними життєвими перешкодами – для мене особиста проблема. Та й хто з нас ніколи не відчував себе безпорадним? Тим корисніше було нарешті дізнатися, який механізм виникнення цього в людині і що робити для того, щоби позбутися цієї саморуйнівної і небезпечної риси. Усі мислячі люди повинні пам’ятати: безпорадність не є вроджена, вона набувається. І як будь-якого набутого рефлексу, його можна позбутися.

(Звичайно, традиційні релігійно-філософські системи давно це знали. Добре по-справжньому віруючим християнам – вони ніколи не стануть безпорадними і не опустять руки, бо в них є слово Бога).

А нам, слабо і непостійно віруючим розумникам, доводиться доходити до всього головою і не зовсім моральними експериментами на собі і ближніх своїх. То давайте хоча би вчитися на цьому досвіді.

(під текстом ще два цікавих посилання по темі)

Набута безпорадність

(узято з блогу hristobal_hunta, переклад українською – tronka)

Мартін Селігман в 1964 році, будучи молодим випускником університету, зумів зробити спостереження, яке заклало основу однієї з найбільш відомих психологічних теорій, які дають пояснення невпевненості у собі та безпорадності. Ідея експерименту полягала в тому, щоби сформувати у собак умовний рефлекс страху на звук високого тону. Для цього їх, слідом за гучним звуком, піддавали несильним, але відчутним ударам електричного струму. Передбачалося, що через деякий час собаки будуть реагувати на звук так само, як вони до початку експерименту реагували на електрошок – будуть вискакувати з ящика і тікати. Але собаки цього не робили! Вони не здійснювали елементарних дій, на які здатна буквально будь-яка собака! Замість того, щоб вистрибнути з ящика, собаки лягали на підлогу і скиглили, не здійснюючи жодних спроб уникнути неприємностей! Селігман припустив, що причина може полягати в тому, що в ході самого експерименту собаки не мали фізичної можливості уникнути електрошоку – і звикли до його неминучості. Собаки навчилися безпорадності.

Селігман вирішив використовувати павловську схему для того, щоб експериментально вивчити природу безпорадності, зрозуміти причини її виникнення, і таким чином знайти шляхи її подолання. Разом з іншим молодим аспірантом – Стівеном Майєром – він розробив схему експерименту, названого їм тріадним, що припускав участь трьох груп тварин. Ось як сам Селігман описує схему цього експерименту: «… Першій групі надавалася можливість уникнути больового впливу. Натиснувши на панель носом, собака цієї групи міг відключити живлення системи, що викликає шок. Таким чином, він був у змозі контролювати ситуацію, його реакція мала значення. Шоковий пристрій другої групи було “зав’язано” на систему першої групи. Ці собаки отримували той самий шок, що й собаки першої групи, але їх власна реакція не впливала на результат. Болючий вплив на собаку другої групи припинявся тільки тоді, коли на панель-вимикач натискала “зав’язана” з нею собака першої групи. Третя група шоку взагалі не отримувала». Таким чином, дві групи собак піддавалися дії електрошоку рівної інтенсивності в рівній мірі, і абсолютно однаковий час. Єдина відмінність полягала у тому, що одні з них могли легко припинити неприємну дію, інші ж мали можливість переконатися в безрезультативності своїх спроб якось впливати на неприємності. З третьою групою собак нічого не робили. Це була контрольна група.

Після такого роду «тренування» всі три групи собак були поміщені в ящик з перегородкою, через яку будь-яка з них могла легко перестрибнути, і таким чином позбутися електрошоку. Саме так і робили собаки з групи, що мала можливість контролювати шок. Легко перестрибували бар’єр собаки контрольної групи. Собаки ж з досвідом неконтрольованості неприємностей жалібно скиглили, металися по ящику, потім лягали на підлогу і, поскиглюючи, переносили удари струмом все більшої і більшої сили.

З цього Селігман і його товариш зробили висновок, що безпорадність викликають не самі по собі неприємні події, а досвід неконтрольованості цих подій. Жива істота стає безпорадною, якщо вона звикає до того, що від її активних дій нічого не залежить, що неприємності відбуваються самі по собі і на їх виникнення впливати ніяк не можна. Безпорадність впливає на дуже багато особливостей життя людини: на те, як вона сприймає світ, на те, які цілі перед собою ставить і яким чином прагне до їх здійснення, на ставлення до свого здоров’я і т.д. У кінцевому рахунку від ступеня безпорадності залежить не тільки успіх у житті, але і здоров’я … Цей абсолютно несподіваний факт змусив дослідників замислитися над тим, що з себе представляє альтернатива безпорадності? Що, яка якість робить людей більш стійкими до несприятливих подій? Пізніше Селігман назве цю якість оптимізмом.

Психологічні дослідження «навченої безпорадності» проводилися і серед людей.

Для прикладу – два експерименти. В одному три групи учасників вирішують завдання (дослід був представлений членам груп як вивчення їхніх здібностей, і всі намагалися знайти найкраще і швидке рішення). У двох групах час від часу включається неприємний гучний звук. Учасникам говорять, що вони можуть спробувати самі його вимкнути (нібито це «барахлять» якісь прилади). У першій групі звук можна вимкнути, натиснувши чотири рази поспіль на один з вимикачів, і незабаром всі цьому навчаються. У другій групі пошуки не приводять до успіху – звук не пропадає. У третій групі звук взагалі не вимикався. Через якийсь час експеримент повторюється, з тією різницею, що у всіх трьох групах шум можна припинити, натиснувши потрібний вимикач. Однак у той час, як члени першої і третьої груп легко знаходять необхідне рішення, ті, хто входить у другу групу, навіть не намагаються його знайти. Адже в попередньому експерименті вони засвоїли, що звук не вдається вимкнути – вони «навчилися безпорадності»!

Інший експеримент: знову вирішення завдань, знову три групи. Перша серія: одній групі дають завдання, які вирішуються у 100% випадків, другій – завдання, з яких насправді вирішується тільки половина, у третій усі завдання не вирішується. Далі, в другій серії усім трьом групам дають завдання, що не мають рішення, а в третій серії усі отримують завдання, які мають рішення. Виявляється, що в третій серії найкраще справляються із завданнями учасники другої групи, ті, у кого в першій серії половина завдань не мала рішення. Чому? За аналогією з першим експериментом читач зрозумів причину найгірших показників у третій групі – її учасники «навчалися безпорадності». Але чому перша група вирішує завдання гірше, ніж друга? Виявляється, неуспіх у другій серії по контрасту з повним успіхом у першій призвів і їх до формування «безпорадності». А для другої групи, яка в першій серії засвоїла, що частина завдань вирішується, а частина ні, неуспіх рішення в другій серії відповідей виявився не таким демобілізуючим. Тут ми бачимо наче модель двох різних типів сприйняття важкої життєвої ситуації: один відразу опускає руки від того, що вперше стикається з труднощами, інший знічується від того, що йому «завжди не щастить», він «так і знав, що все буде погано» …

Ці експерименти підказують нам (а життям це підтверджується): розпещена дитина, яка не знала і не долала труднощів, може згодом виявитися так само безпорадною у важкій, стресогенній ситуації, як і дитина занедбана, яка звикла, що у неї «завжди все погано». Але «лікуються» вони по-різному. Першому, цілком можливо, виявиться достатньо пережити скільки-то невдач (звичайно, переборних), для другого треба створити успіхи, зняти відчуття безпорадності, навчити долати труднощі. У тому й іншому випадку важливо дати відчути, що за невдачею може прийти успіх, що будь-яка невдача не зумовлює, не знижує шансів на подальшу удачу – треба лише шукати шляхи подолання перешкод. Потрібно виховати імунітет до «безпорадності» – завзятість, оптимізм, надію. Такі – на жаль, нерідкі! – батьківські сентенції, як «з тебе нічого не вийде», «ось, вічно у тебе які-небудь неприємності», не допоможуть подолати ані наявні, ані майбутні труднощі, а лише збільшать зону стресів, понизять стійкість до них.

П.С. Стаття про набуту безпорадність як управлінській феномен: “Діагноз – вивчена безпорадність”

П.П.С. Правила профілактики розвитку набутої безпорадності від Володимира Ромека