Відносини: Тамзі x читач/читачка.
Жанр: Hurt/Comfort, флаф.
Вже не одну ніч підряд тебе мучить безсоння. Ще нещодавній відпочинок і відновлення сил тепер перетворились на справжні тортури. Все через те, що останнім часом на тебе навалилось багато роботи та ще й турбують різні думки, які без перестану зринають у голові. Якщо ж вдається заснути, тоді не дають спокою жахіття. У цю ніч ніякого дива не сталось. Після довгого глядіння у стелю ти нарешті відчуваєш, як грузнеш у м'якій подушці і з полегшенням віддаєшся відчуттю. Яке тривало недовго. Неприємні сновидіння почали підкрадатись як гадюки. Вони не виявляли поблажливості, не дозволяли втекти від них, тримали тебе непритомним. Ці страждання, як тобі здавалося, тривали цілі години. Від накату емоцій ти не витримуєш і рефлекторно розплющуєш повіки, ніби вдруге після сну. Твій погляд врізається в темноту. Де на тебе пильно дивляться золоті очі.
Секунду ти не можеш зрозуміти це продовження видіння чи ні. Вони не спускають з тебе ока, пронизують найпотаємніші місця всередині тебе — ті, про які ти й сам не бажав би знати, саму душу. Ти затамував подих. Нібито якщо зробиш найменший видих, неодмінно станеться щось погане.
Не одразу, але твій зір звикає до темряви, і риси речей навколо поволі промальовуються. Золоті очі вже не здаються такими ворожими. Навпаки, ти бачиш знайомий силует, знайоме довге волосся...
— Тамзі..? Що ти тут робиш?
Якийсь час Тамзі мовчки продовжував дивитися на тебе, потім заплющив очі й награно зітхнув, ніби дорослий, який втомився пояснювати дитині елементарні речі.
— В'яжу. Ти сам казав заходити до тебе в будь-який час, коли буду почуватися самотньо. Забув?
Так, було таке. Колись ти випадково побачив Тамзі зайнятого перебиранням ниток. І звичайна людина подумала б, що це його гобі. Бо тільки так можна було пояснити його пристрасне в'язання годинами. Але ти помітив дещо. Було в його очах нездорове захоплення, в них палахкотів маленький вогник. Він був ніби одержимий цим. Плетіння заворожувало його й діяло, як заспокійливе. Але це ще не все. В його поведінці, окрім того, була самотність. Або втеча від самотності. Ти не міг точно зрозуміти. Проте тобі вже було цього достатньо, щоб проявити дружню підтримку, і Тамзі був тільки радий твоїй компанії.
Але зараз момент був дійсно непідходящий. Він помітив твій схвильований стан і питально заглянув в очі, хоча вже знав відповідь наперед:
Тамзі міг би розбудити тебе. Увісні ти мав би видати якийсь стогін або твоє дихання мало хоча б трохи пришвидшитись. Але він не хотів. Тамзі сидів не поворухнувшись, ніби зачарований. Він втішався з твоїх страждань, споглядав за таким привабливим видовищем. Йому було цікаво, наскільки довго ти витримаєш муки. Яким буде твій пік? Твої жалібні звуки обливали солодким медом його вуха. І якби ти був уважнішим, то помітив би, ще як тільки розплющив очі, вдоволену усмішку.
На твоє мовчання Тамзі тільки хихотнув і вернувся до свого плетіння. Він сидів на краю твого ліжка. Його очі світились. Їхній пустельний колір виділявся серед прозорої блакиті його життєдайного знаряддя. По кімнаті чулося відлуння тихого шарудіння ниткою і лагідне, напівголосне мугикання невідомої мелодії. Можливо, це було якраз те, що тобі було необхідно: відчути чиюсь присутність в кімнаті, безпеку, спокій... Як іронічно. Виявляється не ти розраджуєш Тамзі, а він тебе. Ти вмощуєшся зручніше на ліжку. Блякле блакитняве світло схоже на сяйво нічника. Втома знову огортає тебе, і поволі ти віддаєшся вабливим марам, бачачи перед собою ще золотавий відтінок, що мляво виблискує у темнистому тумані лазурі. І тільки через деякий час кімната знову наповнилась темрявою. Навіть місячне світло не могло пробитись крізь затулені на вікнах штори. Тамзі закінчив в'язати. Йому не було сумно йти геть, бо він отримав навіть більше, ніж очікував. І кому безумовно будуть снитися чудові сни в цю ніч, так це йому.
Але золоті очі не полишать тебе ні в снах, ні наяву.