Мені цікаво коли ми нарешті нормалізуємо бажання залишатися в Україні замість того, щоб їхати за кордон.
На сімейних здибанках мене мінімум один раз питають коли я вже "виїду". Я запиваю пюрешку вишневим компотом і кажу "та я не планую". На цьому моменті з'являється Погляд™.
Легка посмішка, зведені докупи брови, можливо навіть рука на грудях для повного ефекту. Ви тільки подивіться на цю наївну дитину, каже цей погляд, вона ще не пізнала життя. Поблажливість, майже співчуття. Так дивляться на кошеня, яке ледве ходить; на дитину, яка не може потрапити кашою в рот бо руки трусяться; на бабусю в магазинах, яка довго вибирає хліб, і ти припускаєш, що їй не вистачає грошей. Так дивляться на людей з вадами розвитку.
Так, твоє бажання залишатися в країні, в якій ти народилась, робить тебе або бідною-нещасною, або недорослою, або знаменує що твій мозок не до кінця сформований. Якщо ти хочеш лишитися в Україні - ти очевидно дурна.
Час від часу я зустрічаю колишніх друзів/однокласників/сусідів/вчителів і вони питають: "ти де зараз?", і на відповідь: "та в хмельницькому" здивовано витріщаються на мене - бо очевидно, що будь-хто при здоровому ґлузді вже давно поїхав за кордон, що ти ще тут робиш? Тут погляд трішки інший, але конотація та сама.
Всі очікують, що одного дня ти прокинешся (вірогідно, з повністю розвиненою лобною долею головного мозку) і твердо вирішиш: "їду!" Адже на тебе чекає непізнаний світ можливостей, де усе стрибає тобі до рук, гроші сипляться з небес, і ти почуваєшся виключно щасливою.
Усі поводяться так, ніби Україна - це чудесний феномен, який не потребує людського ресурсу для існування. Де той самий пул для корупції невичерпний, і поповнюється сам собою. Де майбутнє неможливе, але теперішнє якось трапляється.
Мама зневажливо називає мене "патріотка" коли знову розходиться тирадою про те, як же тут скрутно, і яке чудове життя я могла б мати за кордоном. Подруга, яка з кінцями виїхала за кордон і повертатися не збирається, вперто шукає Одесу в кожному польському місті. Тітка, донька якої так успішно живе в Штатах, жаліється, що дитині треба постійно працювати, і вона навіть декрет не може нормальний взяти!
Але ні, ви не розумієте - це у нас в Україні погано. Це я - кончена "патріотка" бо хочу побудувати гідне життя на батьківщині і забезпечити це ж гідне життя нашим нащадкам, нехай навіть у мене не буде дітей. Це у молоді, яка після життя за кордоном вертається додому, щось не так з головою.
Комплекс меншовартости наче вмирає, але деяким людям легше вбитися самим, аніж викорінити залізо-бетонну віру в те, що в сусідів трава зеленіша, і вода чистіша, і долар по 28 гривень.
Спойлер: трава посохла всюди.
vaporwave
theartofmadeline
pixelskylines
germansingergirl
kianamaiart
