[ta-samovila]

why are some people on the internet so mad ?

i just texted my own opinion about random person in X.

it concerned the writing of fanfiction, the person exaggerated and whined about the fact that he writes maxi texts (3 pages) and doesn't receive much feedback.

and I wrote about it in a post. Like girl, you're exaggerating too much and it's not that bad.

and a forty-year-old woman pounced on me with accusations that I humiliate this author. And that I'm a hypocrite, a liar, a fool, that I should take off my "white coat" and not make myself perfect.

she texted like 'would you be happy if you were splashed with mud? You don't write perfectly either, let me tell you what kind of shit your original works are?'

Man I just wrote not to exaggerate, why are you write such crap about me?

[ta-samovila]

Twitter is will be the most comfortable place but without el0n m#sk 🫠

[ta-samovila]

I miss not the person he is now, but the decent guy I remembered him as when we last met him in March 2022

and this heartbreaking

[ta-samovila]

I feel so lonely and sad when I see how my former classmates are already engaged or married, and I am still alone and unemployed

[ta-samovila]

I was texting with my ex last month and was confused when he wrote that he was in a relationship with another girl (for 6 or 8 months?) and felt 'something' for me.

And now he is looking for a job, and in the future it would be possible to try to have me move to him 700+ kilometers away and for us to live together, bc ‘do you remember the reason for our breakup? It was the distance.'

To be honest, I don't believe that hе'll be able to help me leave this damned city (I can't do it myself, bc I just don't have enough money to pay the rent, utilities and preferably still have food and other expenses).

I'm very sad and broken, I try to calm myself down with meditations, but time flies so fast..

[ta-samovila]

Ah, I couldn't understand why my ex has been writing to me for two weeks. Mb he wants something? But no, it's just Mercury retrograde until May 15th (•ˋ _ ˊ•)

[ta-samovila]

every time when I want to mentally say "I love you" to my ex I say "I love myself. I love myself.."

I think it's better to learn to love myself than to love the person who left me alone

[ta-samovila]

from a good mood, self-love, to self-hatred in just one day

[ta-samovila]

День дев'ятнадцятий

Останнім часом дуже часто поколює в серці і взагалі психологічний стан не дуже, мабуть. Я нічого не хочу, в мене знову немає ніяких цілей та бажань, я плутають у днях і взагалі у всьому. Наприклад, думаю, що якась подія була декілька днів тому, але насправді це «щось» було умовно сьогодні зранку.

З одного боку я розумію, що маю відпустити, адже людина живе в іншому місті, новим життям, взагалі чхати хотіла на мене і страждання нічого не змінять, а зроблять мені тільки гірше. Але з іншого боку.. Дідько! Чотири роки стосунків тупо в нікуди, бо я просто неочікувано «перестала подобатися, збуджувати» тощо. В новому місті нові можливості, тому, хай щастить, а я сподіваюсь, що знайду ще свій шлях в житті і людину, яка буде мене реально кохати.

Але ще лякає вік, так наразі я молода, але далі типу кому я буду потрібна, якщо знову хтось з'явиться і захоче умовно кинути мене знову через 3-4 роки?

05.10.22

[ta-samovila]

День сьомий

Виснажую себе фізично та морально для того, щоб не думати про те, наскільки мені погано і як важко стримувати сльози протягом дня, адже ввечері вони так і лізуть назовні.

Вчора він видалив наше спільне фото в інстаграм, замінивши його на квіточки з інтернету. Мені боляче від того, що мене, скоріш за все, забули лише за тиждень, враховуючи той факт, що ми зустрічалися без одного місяця чотири(!) роки.

Я, навіть, не знаю кому я буду потрібна після слів: «Так, ти гарна/розумна/класна, як дівчина, але як партнерка ти мені більше не симпатизуєш». Адже це означає, що останні кілька місяців мені тупо брехали, кажучи «кохаю та цілую», бо таке рішення не можна прийняти за один вечір і від цього ще гірше.

16.09.22

[ta-samovila]

День третій

Лежала вчора вночі слухала музику, майже стримуючи сльози, котрі так і хотіли вирватися на волю.

Серце боліло вже декілька днів і допоміг мені тільки валідол. Відчуваю нескінченну порожнечу у середині, а ще більше добиває те, що треба бути веселою перед рідними і придумувати історії на ходу «Як же там партнер? Що робить, що пише?». Відчуваю себе так гидко кинутою, так не справедливо.

11.09.22

[ta-samovila]

Трошки сумно, що я перестала писати сюди у лютому і за цей час знову ж таки багато чого змінилося.

Продовжую навчатися дистанційно;

Повномасштабна змусила мене, сподіваюсь, що тимчасово, переїхати в іншу область;

Партнер, з яким я зустрічалася майже 4 роки полишив мене через причину – «стало нудно і стосунки на відстані останні кілька місяців – хрінь, але ти добра, але я тебе кину».

Коротше кажучи, в основному більше психологічних змін і не сказала б, що вони на краще, адже я трохи травмована.

11.09.22

[ta-samovila]

Тамблер дуже дивний, він показує, що в мене є якесь одне не прочитане повідомлення, але по факту його не існує в природі 🤔

[ta-samovila]

Навчання почалося лише тиждень тому, а по завантаженості домашнім завданням таке відчуття, наче ми вчимося взагалі без перерв

[ta-samovila]

В мене є лише одна подруга і партнер, мені зовсім немає з ким поговорити в той час, як перші двоє зайняті. Кожен день настрій ніякий, хочеться спілкування, хоч би якогось невеличкого. Навіть в онлайн грі не можу того робити, бо я знаю, що там нікому не потрібна зі своїми розмовами

[ta-samovila]

Так сумно, коли ви плануєте зустрітися, а потім щось йде не так і все переноситься не зрозуміло на який термін.

[ta-samovila]

Насправді, ніколи не розуміла, як можна грати в комп'ютером ігри по 7-10 годин? Але от у нас досі «канікули», до наукової міжнародної конференції поки що є час, хоча дату проведення ще не назвали. А я сиджу і періодично граю – фармлю ресурси з перервами на в'язання шарафа.