Довелося створювати пейрінг самостійно. На АО3. Не вірилося, що подібне трапиться зі мною 😁, але що робить, коли цей фандом якийсь малоосвоєний — 197 робіт, і це серія з 7 (чи навіть більше, дивлячись, як рахувати) всесвітньо відомих ігор!
Більше фанфіків по всесвіту Heroes of Might and Magic, люди, він того вартий!
Два Героя, одне Болото (UA) на АО3
Продовжую писати в рамках челенджу ТропоЛов, поки є натхнення. Троп — "Одне ліжко" в суто Геройській інтерпретації, не питайте, як до цього дійшло...😁
English translation / Ukrainian version (original)
Honestly, I was so stunned, when I found out that my work became the 100th of that pairing 😳. And THE SECOND in Ukrainian.
Just...why?
Ok, the characters were young in the time of Banyue Arc in TGCF, so no explicit scenes, it's totally understandable; it's the F/M canonical side relationship (and not defined clearly), not so popular as main shipping, yeah. But so tiny numbers in all AO3? They're so cool (and angsty, and sad, and why Xie Lian didn't stay with them in their childhood etc.) ☺️
So I tried to fix canonical "unreliable narrator" and "it was long ago" and imagined more clearly, how they could find their way during the war of two kingdoms...
Я: в цьому році зосереджуся на чернетках. Також я: о, челендж на рік з щотижневими тегами, цікаво, та навряд чи буде час. Теж я: ні тижня без нового фіку!😁
Ну то осьо, і не збиралася, а написалося на перший тиждень:
An Archive of Our Own, a project of the Organization for Transformative Works
English translation
An Archive of Our Own, a project of the Organization for Transformative Works
Тож запрошую поціновувачів україномовних фанфіків як мінімум відвідати челендж ТропоЛов_2026 на АО3. А як максимум — написати щось цікаве самим. За додатковою інформацією і переліком тропів — до ТГ-спільноти челенджу.
You thought the hardest part would be finishing the book.
It’s not.
It’s waking up excited about your idea… then doubting it by afternoon.
It’s rereading yesterday’s work and wondering who wrote it — and why it sounds off.
It’s watching other authors announce wins while you’re still fixing chapter two.
No one talks about the quiet weight of creating something from nothing.
The pressure to be original.
The fear of being overlooked.
The exhaustion of caring this much about imaginary people.
You love writing. That’s the problem.
Because when you love it, every flat scene feels personal. Every rejection stings deeper. Every slow month feels like proof you’re falling behind.
And still… you keep showing up to the page.
That’s what makes you a writer.
Not the perfect prose.
Not the follower count.
Not the launch graphics.
It’s the decision to sit down again, even when it feels pointless.
If you’re doubting yourself right now, you’re in the middle of becoming better. The messy, frustrating middle is part of it.
You’re not behind.
You’re building.
And the writers who last?
They’re the ones who stay when it’s quiet.
When I meet works with happy ending, or total heart-shattering angst, or disastrous plot twists, or other and other crazy, sad, joyful, unbelievable events,
Or when I wrote something myself,
I can't be more grateful, that all of this exist only in fictional worlds. And all is unreal. Nobody dies. No one life is changed dramatically for the whim of some demiurge. No one loss all in the blink of the eye. Yeah, it is so good.
Only fictional. Yeah. I'm trying to believe in that constantly. Especially reading SVSSS and other similar plots.
How silly to think that we, writers, could shape, twist and bend someone's fates in other realities, isn't it?
My humble slightly late gift to the birthday of the most horny beautiful man in MDZS — Lan Wangji!
*sigh: when the life give me the most innocent plot snippet ever — it was only about tasty food, I swear! — surely I'll make a threesome PWP with it. This is the second time already...
@grelinhoquino , you sired this child (here the proof) — so take the responsibility! 😁😁😁
Although you can ask Aunties YanYan, @qiu-yan to help you with part-time babysitting (this humble author suppose they would be happy with it, especially if you provide some popcorn 😁❤️)
An Archive of Our Own, a project of the Organization for Transformative Works
By the way — this is only SECOND zhanchengxian fic in Ukrainian (my native language) on AO3. From 2022Y😳😳😳! Proudly feel myself as The Greatest Local Fandom Architect ever 🙄😁☺️
And they lived happily ever after! (and had therapy) I made this for a secret santa and decided to incorporate cat shen jiu into it (if it wasnt obvious hehe)!! I hope that my giftee likes it!
Bonus!!:
So, I kinda started to self-illustrate my fic and have made a few pictures already. Plan to post them chaotically, sorry: sometimes I have ideas/time/inspiration, sometimes not.
Anyway, enjoy ❤️
An Archive of Our Own, a project of the Organization for Transformative Works
Original version on Ukrainian:
An Archive of Our Own, a project of the Organization for Transformative Works
Finally start to make illustrations for my longest story, "Happy After Ends, When A Sequel Begins" and can't choose between different styles.
So, which variant is better?
Only contours (v1)
With shades (v2)
Coloured (v3)
Voting ended onDec 6, 2025
An Archive of Our Own, a project of the Organization for Transformative Works
Коли жінку кривдять лише тому, що вона жінка. Коли насильство спрямоване переважно проти однієї статі. Коли чоловік зазнає утисків через «невідповідність» маскулінним нормам. Усе це — гендерно зумовлене насильство.
Тож розберімося детальніше, що ховається за абревіатурою ГЗН.
На цю статтю авторку надихнуло запитання “навіщо цьому окремий термін? Хіба насильство не є просто насильством?”.
Бо різниця — у фундаменті. Звичайний конфлікт часто є ситуативним. Натомість гендерно зумовлене насильство — це системний інструмент влади та контролю. Воно виростає з переконання, що одна стать має право керувати іншою. Коли жінку карають за невчасно приготовану вечерю або занадто відвертий одяг — це не побутова сварка. Це спосіб силою вказати на "її місце" та покарати за невідповідність гендерним стереотипам. Саме тому це дискримінація: людину кривдять за те, ким вона є, і через роль, яку суспільство їй нав'язує.
ГЗН — це не новинка останньої хвилі фемінізму, хоча популяризації термін набрав саме з нею. Феміністки говорили про це десятиліттями, а офіційне визнання терміну на міжнародному рівні сталося у 1992 році. Тоді Комітет ООН з ліквідації дискримінації щодо жінок (CEDAW) у своїй історичній Рекомендації №19 чітко визначив: насильство щодо жінок — це форма дискримінації. Саме цей документ закріпив розуміння, що насильство — не приватна справа, а прямий наслідок нерівності між чоловіками та жінками у суспільстві.
Наступним еволюційним кроком стала Стамбульська конвенція — міжнародний золотий стандарт захисту від насильства. Цей документ з'явився ще у 2011 році, проте шлях до його впровадження в Україні виявився довгим і тернистим. Ми чекали на це понад десять років. Лише у червні 2022 року, вже в умовах повномасштабного вторгнення, Україна остаточно ратифікувала конвенцію. Цей крок нарешті закріпив юридично відповідальність нашої держави не лише карати кривдників, а й системно запобігати насильству, захищати жертв і фінансувати відповідні установи.
Масштаби трагедії підтверджує статистика. Згідно з найсвіжішими даними ВООЗ за листопад 2025 року, ситуація залишається критичною:
✦ Кожна третя жінка у світі (близько 840 мільйонів) зазнавала фізичного або сексуального насильства протягом життя.
✦ Найпоширенішим видом залишається насильство з боку інтимного партнера — тож, на жаль, найбільшу загрозу несуть аж ніяк не маніяки в темних провулках.
✦ Мільйони дівчат-підлітків (15–19 років) вже мають досвід пережитого насильства.
В умовах повномасштабної війни ризики ГЗН зростають у геометричній прогресії. Втрата дому, економічна нестабільність і постійний стрес стають каталізаторами насильства. Крім того, ворог використовує сексуальне насильство як зброю та утвердження влади на окупованих територіях. Тому зараз ми маємо бути уважними одне до одного як ніколи.
Важливо розуміти: насильство має безліч облич, і синці на тілі — лише верхівка айсберга. Фізичне насильство є одним із чотирьох видів і, як не парадоксально це звучить, іноді не найтяжчим за наслідками. Саме різновидам насильства ми присвятимо наші наступні матеріали.
Від ГЗН страждають і чоловіки (наприклад, зазнають приниження за недостатню маскулінність або слабкість), і ЛГБТК+ люди. Проте статистика невблаганна: у переважній більшості випадків це зброя проти жінок.
Боротьба з ГЗН починається з того, щоб називати речі своїми іменами. Ревнощі — це не любов, а спроба контролю. Економічна залежність — це не турбота, а пастка. А “б'є” — ніколи не означає “любить”. А кривдник вчиняє злочин.
Це другий день 16 днів активізму — і привід зняти рожеві окуляри: ГЗН процвітає у тиші та соромі. Наше завдання — порушити цю тишу, навчитися розпізнавати насильство на ранніх етапах, підтримувати тих, хто наважився сказати “зі мною так не можна”, і тих, хто ще не знайшов у собі на це сил.
Ми боремося за те, щоб наші домівки стали безпечним місцем без насильства. Але цієї безпеки не існуватиме, якщо ми не захистимо наш спільний дім. Поки ми працюємо над змінами в суспільстві, наші захисники та захисниці тримають небо над нами, спиняючи ворога, для якого насильство — це норма життя. Підтримати їх сьогодні ви можете донатом на збір “Книголють”, а разом із тим — отримати квиток на розіграш нашого мерчу.
